https://wiki.legalaid.gov.ua/api.php?action=feedcontributions&user=Kryvyyrih2.dnipro&feedformat=atomWikiLegalAid - Внесок користувача [uk]2024-03-28T11:39:09ZВнесок користувачаMediaWiki 1.39.3https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8_%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F-%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D1%83&diff=4580Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації роботодавця-фізичної особи під час особливого періоду2017-11-30T14:49:02Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>=Нормативна база=<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закону України «Про професійний розвиток працівників»]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/303/2014/2014 Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/433-19 Закон України від 14 травня 2015 року № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду».]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]<br />
<br />
== Призов або вступ на військову службу власника-фізособи — підстава для звільнення працівників ==<br />
<br />
До змін п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП надавав підстави звільняти мобілізованих на військову службу. Водночас із 1 квітня 2014 року ч. 3 ст. 119 КЗпП гарантувала збереження місця роботи, посади й середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року. Тепер же в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП унесено корективи, і він не поширюється на випадки, коли на військову службу призвали працівника під час мобілізації на особливий період. За таких обставин немає підстав для звільнення мобілізованого працівника.<br /><br />
<br />
Поряд з урегулюванням питання щодо неприпустимості звільнення працівників, мобілізованих на військову службу, тепер призов або мобілізація власника-фізособи під час особливого періоду на військову службу є додатковою підставою розірвати трудовий договір із найманими у такого власника працівникам. Для цього відповідною нормою було доповнено ст.ст. 36, 40 та 431 КЗпП.<br /><br />
Схоже на те, що під формулюванням «власники-фізособи» розуміють самозайнятих осіб, які мають найманих працівників (тобто фізосіб-підприємців й осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю). Вони є роботодавцями для працівників, із якими укладено трудові договори. Адже згідно зі ст. 21 КЗпП, трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або вповноваженим ним органом чи фізособою. Тобто останні теж можуть виступати в ролі роботодавців (ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).<br /><br />
Зважайте, що в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено як одну із підстав припинити трудові відносини — призов або вступ власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Схоже, тут ідеться про випадки призову або вступу на військову службу, крім мобілізації в особливий період.<br />
Приміром, підприємця, який не досяг 25-річного віку, можуть призвати на строкову військову службу, або ж 30-річний підприємець може вирішити добровільно вступити на військову службу за контрактом.<br /><br />
Натомість у п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП ідеться про призов або мобілізацію власника — фізичної особи під час особливого періоду як додаткову підставу, за якою можна звільняти працівників з ініціативи такого власника. При цьому отримувати тут попередньо згоду від профспілки власнику-фізособі не потрібно (ч. 1 ст. 431 КЗпП).<br />
Далі акцентуємо увагу лише на призові самозайнятих осіб (фізосіб-підприємців) на військову службу під час мобілізації в особливий період, що дає підстави припинити трудові відносини з найманими працівниками.Тож тепер у разі отримання мобілізаційного розпорядження, повістки самозайнята особа (фізособа-підприємець) може звільнити всіх своїх працівників без завчасного попередження. Однак, як бути з обов’язком власника-фізособи щодо остаточного розрахунку з працівниками, якщо його мобілізовано, а працівників він звільнятиме? Це питання було вирішено шляхом покладення на власника-фізособу обов’язку протягом місяця після своєї демобілізації виконати вказані в ст. 47 КЗпП обов’язки щодо остаточного розрахунку з працівниками без застосування до нього санкцій та штрафів за їх порушення.<br /><br />
Усе було б добре, якби не такий момент: самозайнята особа (фізособа-підприємець) може мати працівника, котрого вже мобілізовано на військову службу. І починаючи з 01.04.2014 р., згідно із ч. 3 ст. 119 КЗпП, за ним зберігають місце роботи, посаду та середній заробіток. Дотриматися цієї норми можна лише тоді, коли самозайнята особа (фізособа-підприємець) уповноважить іншу особу виконувати обов’язки щодо розрахунків із найманими працівниками.<br /><br />
Частково це можна вирішувати завдяки п. 25 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ. Згідно з ним, якщо самозайнята особа (фізособа-підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), що має найманих працівників, мобілізована на військову службу та на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам зарплати та/або інших доходів, то обов’язок із нарахування та утримання ПДФО з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця вповноважена особа. Аналогічний підхід передбачено й щодо обов’язку самозайнятих осіб (фізосіб-підприємців) обчислювати, нараховувати та звітувати про сплату ЄСВ (крім сплати ЄСВ) за найманих працівників (п. 92 р. VIIІ Закону про ЄСВ).<br /><br />
Проте, яким чином фізособа-підприємець, котрого мобілізовано на військову службу 20.03.2014 р., може, виконуючи в польових умовах військові обов’язки з несення служби, уповноважити когось на виконання своїх обов’язків щодо розрахунків із працівниками? Єдине що, так це клопотати перед керівництвом військового підрозділу, щоб узяти відпустку й вирішити це питання шляхом оформлення відповідних документів на вповноважену особу й доручення їй указаних обов’язків щодо розрахунків за виплатами працівникам.<br />
== Компенсація середнього заробітку мобілізованим працівникам із бюджету == <br />
Нова редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП указує, що поряд зі збереженням місця роботи й посади за мобілізованими працівниками їм не зберігають (як це було починаючи з 01.04.2014 р.), а компенсують середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову (незалежно від підпорядкування та форми власності), за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Урядом. До того ж гарантія щодо збереження за мобілізованими на військову службу працівниками, але не більше року, місця роботи, посади й компенсації із бюджету середнього заробітку поширюється й на працівників, мобілізованих на військову службу починаючи з 18.03.2014 р. Тобто з дати набрання чинності Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014 (далі — Указ № 303).<br /><br />
До того ж, якщо ч. 3 ст. 119 КЗпП було викладено в новій редакції, то ч. 2 ст. 39 Закону про військову службу не зазнала жодних змін. Там, як і раніше, мовиться саме про збереження за мобілізованим на військову службу працівником його середнього заробітку. Тож або це промах законодавців, або ж усе-таки й у ст. 119 КЗпП ідеться про збереження роботодавцем середнього заробітку.<br /><br />
Можливо, діятиме такий же механізм отримання компенсації середнього заробітку від військкоматів, як і у випадку виклику військовозобов’язаного працівника на військові збори. Детальніше про розрахунки підприємства за виплатами з військкоматами — у матеріалі «Військові збори: облік виплат працівникові й отримання компенсації» газети «Інтерактивна бухгалтерія» № 62/2014. Адже без окремого порядку Уряду незрозуміло, яким чином діятиме новий механізм отримання компенсацій.<br /><br />
До 08.06.2014 р. (до внесення змін Законом № 1275 у ч. 3 ст. 119 КЗпП) діяв механізм, за яким підприємство повинно було:<br />
* зберігати за мобілізованим працівником щомісяця його середній заробіток за робочі дні за період, протягом строку його військової служби;<br />
* нараховувати середній заробіток відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100;<br />
* нараховувати (утримувати) ЄСВ й утримувати ПДФО з нарахованої суми середнього заробітку;<br />
* виплачувати мобілізованому працівнику його середній заробіток (за вирахуванням утримань).<br /><br />
Проблеми будуть і з реалізацією на практиці вимоги не нараховувати ЄСВ на виплати, які компенсуються з бюджету в межах нарахованого середнього заробітку працівникам, мобілізованим на військову службу. Таке доповнення внесено до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, яке діє для мобілізованих на військову службу резервістів та військовозобов’язаних із моменту призову під час мобілізації. Тобто з 18.03.2014 р., коли набрав чинності Указ № 303.<br /><br />
Виходить, що фактично за весь період, починаючи з дати, коли працівника мобілізовано на військову службу й за ним зберігають середній заробіток, роботодавець отримав право «заднім числом» НЕ нараховувати суми ЄСВ на вказану суму середнього заробітку.<br /><br />
Ураховуючи норми ст. 58 Конституції України, зворотна дія законів у часі можлива лише для випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності (див. рішення КСУ від 09.02.1999 р. № 1-рп/99). Оскільки введення нової редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП і звільнення від нарахування ЄСВ і утримання ПДФО не пов’язано з відповідальністю особи (окрім застосування штрафних санкцій), то й немає законодавчих підстав застосовувати ці зміни «заднім числом». Проте, зважаючи на ситуацію в країні, можна очікувати й на лояльну позицію державних органів у цьому питанні.<br />
<br />
== Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків ==<br />
<br />
Чинним законодавством передбачено низку правових норм, які регулюють трудові права працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.<br /><br />
З метою недопущення порушення трудових прав працівників зазначеної категорії, управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради інформує, що Законом України від 14 травня 2015 року № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» внесено зміни до Кодексу законів про працю України (зміни внесено 11.06.2015 року):<br />
1) пункт 3 частини першої статті 36 «Підстави припинення трудового договору» викладено в такій редакції:<br />
«3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу».<br />
2) частини третю та четверту статті 119 «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків» викладено в такій редакції:<br />
«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. <br />
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».<br /><br />
«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. <br />
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».<br /><br />
Відповідно до цього Порядку компенсацію підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам провадить Мінсоцполітика України через перерахування коштів на такі цілі обласним департаментам соціального захисту, які перераховують їх до районних (міських) управлінь, а вони - підприємствам, установам, організаціям. <br />
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (частина п’ята статті 119 КЗпП).<br /><br />
Зазначеним Законом до Кодексу законів про працю України внесено ще такі зміни: <br />
* переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають працівники з числа колишніх <br />
* військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення зі служби (пункт 9 частини другої статті 42 КЗпП); <br />
Не менш важливим є зміни щодо квоти для працевлаштування осіб, які звільнилися з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу і вперше приймаються на роботу упродовж шести місяців після закінчення або припинення військової служби (стаття 196 КЗпП).<br /><br />
Для працевлаштування зазначених громадян підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. <br /> <br />
Статтю 10 Закону України «Про відпустки» доповнено нормою про те, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду.<br />
<br />
== Порядок припинення трудового договору в разі призову або вступу працівника на військову службу ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 3 ст.36 КЗпП трудовий договір підлягає розірванню у разі призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.<br /><br />
За статтею 40 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.<br /><br />
Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Ця норма законодавства є чинною в мирний час.<br /><br />
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах й організаціях незалежно від форм власності і господарювання, зберігається під час звільнення з військової служби право на працевлаштування їх у тримісячний строк на те саме підприємство, в установу чи організацію або до їхніх правонаступників на посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до призову на військову службу. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі під час скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці впродовж двох років з дня звільнення з військової служби.<br /><br />
Указом Президента України від 17 березня 2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17 березня 2014 р. № 1126-VIІ, оголошено проведення часткової мобілізації.<br /><br />
Законом України від 27 березня 2014 р. № 1169- VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (набрав чинності з 01 квітня 2014 р.) внесено зміни до КЗпП України, законів України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».<br /><br />
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов’язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.<br /><br />
Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.<br /><br />
Закінченням проходження військової служби вважається день вилучення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.<br />
Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст.39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).<br />
За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як один рік зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.<br /><br />
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 р. № 111 установлено, що з 18 березня 2014 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.<br />
Таким чином, починаючи з 01 квітня 2014 р. працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не підлягають звільненню, вони увільняються від роботи (звільняються від виконання посадових обов’язків) відповідно до ст.119 КЗпП. При цьому за ними зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на період до одного року.<br />
Якщо трудові відносини із працівником були розірвані на підставі п.3 ст.36 КЗпП у разі призову або вступу на військову службу працівника до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації», після оголошення часткової мобілізації наказ про розірвання трудових відносин, може бути скасований за згодою сторін трудового договору.<br />
<br />
=Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду=<br />
Призов або мобілізація власника-фізособи під час особливого періоду на військову службу є додатковою підставою розірвати трудовий договір із найманими у такого власника працівниками, для цього відповідною нормою було доповнено '''ст. 36, 40 та 43(1) КЗпПУ'''.<br />
Відповідно до п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України - призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.<br />
Під терміном «власник-фізична особа» розуміють самозайнятих осіб, які мають найманих працівників (тобто фізосіб-підприємців й осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю). Вони є роботодавцями для працівників, із якими укладено трудові договори. Згідно зі ст. 21 КЗпПУ, трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або вповноваженим ним органом чи фізособою (теж можуть виступати в ролі роботодавців (ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).<br />
В '''п. 3 ч. 1 ст. 36''' КЗпПУ передбачено як одну із підстав припинити трудові відносини — призов або вступ власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Тут ідеться про випадки призову або вступу на військову службу, крім мобілізації в особливий період.<br />
У '''п. 10 ч.1 ст.40''' КЗпПУ йдеться про призов або мобілізацію власника — фізичної особи під час особливого періоду як додаткову підставу, за якою можна звільняти працівників з ініціативи такого власника. При цьому отримувати тут попередньо згоду від профспілки власнику-фізособі не потрібно ('''ч. 1 ст.43(1) КЗпП''').<br />
У разі отримання мобілізаційного розпорядження, повістки самозайнята особа (фізособа-підприємець) може звільнити всіх своїх працівників без завчасного попередження.<br />
<br />
[[Категорія: Трудове право]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8_%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F-%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D1%83&diff=4579Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації роботодавця-фізичної особи під час особливого періоду2017-11-30T14:43:11Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: зміст нормативна база текст</p>
<hr />
<div>=Нормативна база=<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закону України «Про професійний розвиток працівників»]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/303/2014/2014 Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/433-19 Закон України від 14 травня 2015 року № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду».]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]<br />
<br />
== Призов або вступ на військову службу власника-фізособи — підстава для звільнення працівників ==<br />
<br />
До змін п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП надавав підстави звільняти мобілізованих на військову службу. Водночас із 1 квітня 2014 року ч. 3 ст. 119 КЗпП гарантувала збереження місця роботи, посади й середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року. Тепер же в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП унесено корективи, і він не поширюється на випадки, коли на військову службу призвали працівника під час мобілізації на особливий період. За таких обставин немає підстав для звільнення мобілізованого працівника.<br /><br />
<br />
Поряд з урегулюванням питання щодо неприпустимості звільнення працівників, мобілізованих на військову службу, тепер призов або мобілізація власника-фізособи під час особливого періоду на військову службу є додатковою підставою розірвати трудовий договір із найманими у такого власника працівникам. Для цього відповідною нормою було доповнено ст.ст. 36, 40 та 431 КЗпП.<br /><br />
Схоже на те, що під формулюванням «власники-фізособи» розуміють самозайнятих осіб, які мають найманих працівників (тобто фізосіб-підприємців й осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю). Вони є роботодавцями для працівників, із якими укладено трудові договори. Адже згідно зі ст. 21 КЗпП, трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або вповноваженим ним органом чи фізособою. Тобто останні теж можуть виступати в ролі роботодавців (ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).<br /><br />
Зважайте, що в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено як одну із підстав припинити трудові відносини — призов або вступ власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Схоже, тут ідеться про випадки призову або вступу на військову службу, крім мобілізації в особливий період.<br />
Приміром, підприємця, який не досяг 25-річного віку, можуть призвати на строкову військову службу, або ж 30-річний підприємець може вирішити добровільно вступити на військову службу за контрактом.<br /><br />
Натомість у п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП ідеться про призов або мобілізацію власника — фізичної особи під час особливого періоду як додаткову підставу, за якою можна звільняти працівників з ініціативи такого власника. При цьому отримувати тут попередньо згоду від профспілки власнику-фізособі не потрібно (ч. 1 ст. 431 КЗпП).<br />
Далі акцентуємо увагу лише на призові самозайнятих осіб (фізосіб-підприємців) на військову службу під час мобілізації в особливий період, що дає підстави припинити трудові відносини з найманими працівниками.Тож тепер у разі отримання мобілізаційного розпорядження, повістки самозайнята особа (фізособа-підприємець) може звільнити всіх своїх працівників без завчасного попередження. Однак, як бути з обов’язком власника-фізособи щодо остаточного розрахунку з працівниками, якщо його мобілізовано, а працівників він звільнятиме? Це питання було вирішено шляхом покладення на власника-фізособу обов’язку протягом місяця після своєї демобілізації виконати вказані в ст. 47 КЗпП обов’язки щодо остаточного розрахунку з працівниками без застосування до нього санкцій та штрафів за їх порушення.<br /><br />
Усе було б добре, якби не такий момент: самозайнята особа (фізособа-підприємець) може мати працівника, котрого вже мобілізовано на військову службу. І починаючи з 01.04.2014 р., згідно із ч. 3 ст. 119 КЗпП, за ним зберігають місце роботи, посаду та середній заробіток. Дотриматися цієї норми можна лише тоді, коли самозайнята особа (фізособа-підприємець) уповноважить іншу особу виконувати обов’язки щодо розрахунків із найманими працівниками.<br /><br />
Частково це можна вирішувати завдяки п. 25 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ. Згідно з ним, якщо самозайнята особа (фізособа-підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), що має найманих працівників, мобілізована на військову службу та на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам зарплати та/або інших доходів, то обов’язок із нарахування та утримання ПДФО з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця вповноважена особа. Аналогічний підхід передбачено й щодо обов’язку самозайнятих осіб (фізосіб-підприємців) обчислювати, нараховувати та звітувати про сплату ЄСВ (крім сплати ЄСВ) за найманих працівників (п. 92 р. VIIІ Закону про ЄСВ).<br /><br />
Проте, яким чином фізособа-підприємець, котрого мобілізовано на військову службу 20.03.2014 р., може, виконуючи в польових умовах військові обов’язки з несення служби, уповноважити когось на виконання своїх обов’язків щодо розрахунків із працівниками? Єдине що, так це клопотати перед керівництвом військового підрозділу, щоб узяти відпустку й вирішити це питання шляхом оформлення відповідних документів на вповноважену особу й доручення їй указаних обов’язків щодо розрахунків за виплатами працівникам.<br />
== Компенсація середнього заробітку мобілізованим працівникам із бюджету == <br />
Нова редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП указує, що поряд зі збереженням місця роботи й посади за мобілізованими працівниками їм не зберігають (як це було починаючи з 01.04.2014 р.), а компенсують середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову (незалежно від підпорядкування та форми власності), за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Урядом. До того ж гарантія щодо збереження за мобілізованими на військову службу працівниками, але не більше року, місця роботи, посади й компенсації із бюджету середнього заробітку поширюється й на працівників, мобілізованих на військову службу починаючи з 18.03.2014 р. Тобто з дати набрання чинності Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014 (далі — Указ № 303).<br /><br />
До того ж, якщо ч. 3 ст. 119 КЗпП було викладено в новій редакції, то ч. 2 ст. 39 Закону про військову службу не зазнала жодних змін. Там, як і раніше, мовиться саме про збереження за мобілізованим на військову службу працівником його середнього заробітку. Тож або це промах законодавців, або ж усе-таки й у ст. 119 КЗпП ідеться про збереження роботодавцем середнього заробітку.<br /><br />
Можливо, діятиме такий же механізм отримання компенсації середнього заробітку від військкоматів, як і у випадку виклику військовозобов’язаного працівника на військові збори. Детальніше про розрахунки підприємства за виплатами з військкоматами — у матеріалі «Військові збори: облік виплат працівникові й отримання компенсації» газети «Інтерактивна бухгалтерія» № 62/2014. Адже без окремого порядку Уряду незрозуміло, яким чином діятиме новий механізм отримання компенсацій.<br /><br />
До 08.06.2014 р. (до внесення змін Законом № 1275 у ч. 3 ст. 119 КЗпП) діяв механізм, за яким підприємство повинно було:<br />
* зберігати за мобілізованим працівником щомісяця його середній заробіток за робочі дні за період, протягом строку його військової служби;<br />
* нараховувати середній заробіток відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100;<br />
* нараховувати (утримувати) ЄСВ й утримувати ПДФО з нарахованої суми середнього заробітку;<br />
* виплачувати мобілізованому працівнику його середній заробіток (за вирахуванням утримань).<br /><br />
Проблеми будуть і з реалізацією на практиці вимоги не нараховувати ЄСВ на виплати, які компенсуються з бюджету в межах нарахованого середнього заробітку працівникам, мобілізованим на військову службу. Таке доповнення внесено до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, яке діє для мобілізованих на військову службу резервістів та військовозобов’язаних із моменту призову під час мобілізації. Тобто з 18.03.2014 р., коли набрав чинності Указ № 303.<br /><br />
Виходить, що фактично за весь період, починаючи з дати, коли працівника мобілізовано на військову службу й за ним зберігають середній заробіток, роботодавець отримав право «заднім числом» НЕ нараховувати суми ЄСВ на вказану суму середнього заробітку.<br /><br />
Ураховуючи норми ст. 58 Конституції України, зворотна дія законів у часі можлива лише для випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності (див. рішення КСУ від 09.02.1999 р. № 1-рп/99). Оскільки введення нової редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП і звільнення від нарахування ЄСВ і утримання ПДФО не пов’язано з відповідальністю особи (окрім застосування штрафних санкцій), то й немає законодавчих підстав застосовувати ці зміни «заднім числом». Проте, зважаючи на ситуацію в країні, можна очікувати й на лояльну позицію державних органів у цьому питанні.<br />
<br />
== Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків ==<br />
<br />
Чинним законодавством передбачено низку правових норм, які регулюють трудові права працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.<br /><br />
З метою недопущення порушення трудових прав працівників зазначеної категорії, управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради інформує, що Законом України від 14 травня 2015 року № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» внесено зміни до Кодексу законів про працю України (зміни внесено 11.06.2015 року):<br />
1) пункт 3 частини першої статті 36 «Підстави припинення трудового договору» викладено в такій редакції:<br />
«3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу».<br />
2) частини третю та четверту статті 119 «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків» викладено в такій редакції:<br />
«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. <br />
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».<br /><br />
«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. <br />
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».<br /><br />
Відповідно до цього Порядку компенсацію підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам провадить Мінсоцполітика України через перерахування коштів на такі цілі обласним департаментам соціального захисту, які перераховують їх до районних (міських) управлінь, а вони - підприємствам, установам, організаціям. <br />
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (частина п’ята статті 119 КЗпП).<br /><br />
Зазначеним Законом до Кодексу законів про працю України внесено ще такі зміни: <br />
* переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають працівники з числа колишніх <br />
* військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення зі служби (пункт 9 частини другої статті 42 КЗпП); <br />
Не менш важливим є зміни щодо квоти для працевлаштування осіб, які звільнилися з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу і вперше приймаються на роботу упродовж шести місяців після закінчення або припинення військової служби (стаття 196 КЗпП).<br /><br />
Для працевлаштування зазначених громадян підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. <br /> <br />
Статтю 10 Закону України «Про відпустки» доповнено нормою про те, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду.<br />
<br />
=Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду=<br />
Призов або мобілізація власника-фізособи під час особливого періоду на військову службу є додатковою підставою розірвати трудовий договір із найманими у такого власника працівниками, для цього відповідною нормою було доповнено '''ст. 36, 40 та 43(1) КЗпПУ'''.<br />
Відповідно до п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України - призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.<br />
Під терміном «власник-фізична особа» розуміють самозайнятих осіб, які мають найманих працівників (тобто фізосіб-підприємців й осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю). Вони є роботодавцями для працівників, із якими укладено трудові договори. Згідно зі ст. 21 КЗпПУ, трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або вповноваженим ним органом чи фізособою (теж можуть виступати в ролі роботодавців (ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).<br />
В '''п. 3 ч. 1 ст. 36''' КЗпПУ передбачено як одну із підстав припинити трудові відносини — призов або вступ власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Тут ідеться про випадки призову або вступу на військову службу, крім мобілізації в особливий період.<br />
У '''п. 10 ч.1 ст.40''' КЗпПУ йдеться про призов або мобілізацію власника — фізичної особи під час особливого періоду як додаткову підставу, за якою можна звільняти працівників з ініціативи такого власника. При цьому отримувати тут попередньо згоду від профспілки власнику-фізособі не потрібно ('''ч. 1 ст.43(1) КЗпП''').<br />
У разі отримання мобілізаційного розпорядження, повістки самозайнята особа (фізособа-підприємець) може звільнити всіх своїх працівників без завчасного попередження.<br />
<br />
[[Категорія: Трудове право]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4383Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-19T12:06:49Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закону України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.]<br />
<br />
== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==<br />
<br />
<br /><br />
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.<br />
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:<br />
<br />
* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
<br />
* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;<br />
для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.<br />
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.<br />
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.<br />
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==<br />
<br /><br />
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''<br />
<br /><br />
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
''Голова атестаційної комісії:''<br />
# організовує роботу атестаційної комісії;<br />
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
# веде засідання атестаційної комісії;<br />
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
<br /><br />
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
<br /><br />
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.<br />
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''<br />
# складу атестаційної комісії;<br />
# порядку реєстрації осіб для проходження атестації;<br />
# графіка атестаційних сесій;<br />
# завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.<br />
Атестація проводиться у три етапи:<br />
# приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;<br />
# проходження атестації у письмовій та усній формі;<br />
# визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.<br />
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.<br />
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.<br />
'''<br />
Права та обов’язки учасників атестації.'''<br />
<br /><br />
Учасник атестації має право на: доступ до інформації про строки та порядок проведення атестації; час і місце проведення атестації; порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації; ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації; ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
''Учаснику атестації забороняється:''<br />
* мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
'''Порядок видачі посвідчення''' <br />
Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;<br />
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;<br />
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.<br />
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.<br />
<br /><br />
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.<br />
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.<br />
<br />
[[ Категорія: Цивільне право]]<br />
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4381Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-19T12:02:26Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закону України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.]<br />
<br />
== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==<br />
<br />
<br /><br />
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.<br />
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:<br />
<br />
* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
<br />
* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;<br />
для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.<br />
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.<br />
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.<br />
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==<br />
<br /><br />
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''<br />
<br /><br />
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
''Голова атестаційної комісії:''<br />
# організовує роботу атестаційної комісії;<br />
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
# веде засідання атестаційної комісії;<br />
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
<br /><br />
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
<br /><br />
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.<br />
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''<br />
# складу атестаційної комісії;<br />
# порядку реєстрації осіб для проходження атестації;<br />
# графіка атестаційних сесій;<br />
# завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.<br />
Атестація проводиться у три етапи:<br />
# приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;<br />
# проходження атестації у письмовій та усній формі;<br />
# визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.<br />
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.<br />
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.<br />
'''<br />
Права та обов’язки учасників атестації.'''<br />
<br /><br />
Учасник атестації має право на: доступ до інформації про строки та порядок проведення атестації; час і місце проведення атестації; порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації; ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації; ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
''Учаснику атестації забороняється:''<br />
* мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
'''Порядок видачі посвідчення''' <br />
Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;<br />
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;<br />
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.<br />
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.<br />
<br /><br />
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.<br />
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.<br />
<br />
[[Цивільне право]]<br />
[[Інші питання цивільного права]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4380Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-19T12:01:17Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закону України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.]<br />
<br />
== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==<br />
<br />
<br /><br />
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.<br />
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:<br />
<br />
* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
<br />
* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;<br />
для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.<br />
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.<br />
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.<br />
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==<br />
<br /><br />
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''<br />
<br /><br />
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
''Голова атестаційної комісії:''<br />
# організовує роботу атестаційної комісії;<br />
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
# веде засідання атестаційної комісії;<br />
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
<br /><br />
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
<br /><br />
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.<br />
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''<br />
# складу атестаційної комісії;<br />
# порядку реєстрації осіб для проходження атестації;<br />
# графіка атестаційних сесій;<br />
# завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.<br />
Атестація проводиться у три етапи:<br />
# приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;<br />
# проходження атестації у письмовій та усній формі;<br />
# визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.<br />
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.<br />
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.<br />
'''<br />
Права та обов’язки учасників атестації.'''<br />
<br /><br />
Учасник атестації має право на: доступ до інформації про строки та порядок проведення атестації; час і місце проведення атестації; порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації; ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації; ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
''Учаснику атестації забороняється:''<br />
* мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
'''Порядок видачі посвідчення''' <br />
Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;<br />
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;<br />
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.<br />
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.<br />
<br /><br />
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.<br />
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.<br />
[[Цивільне право]]<br />
[[Інші питання цивільного права]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=4379Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі2017-10-19T11:57:47Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div><br />
== Нормативна база ==<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV] <br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III] <br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X] <br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5]<br />
<br />
== Витребування доказів у цивільному процесі ==<br />
<br />
'''Статтею 137 Цивільно процесуального кодексу України, визначені умови та випадки витребування доказів:'''<br />
<br />
# У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.<br />
# У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.<br />
# Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.<br />
# Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.<br />
# За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.<br />
# Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.<br />
# За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.<br />
<br />
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак виникають ситуації, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб'єктів доказування і об'єктивно не залежать від їх волі та можливостей.<br />
<br /><br />
В таких ситуаціях єдиним можливим правомірним способом одержання необхідних доказів є звернення з клопотанням про витребування потрібних стороні доказів до суду. Суд є носієм владних повноважень і його запити носять загальнообов'язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, юридичних та фізичних осіб.<br />
Витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, є обов'язком суду. Проте з власної ініціативи суд витребувувати докази не має права.<br />
Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Наприклад, за законом не допускається розголошення відомостей про доходи фізичних осіб; про судимість; інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці або таємниці слідства. Наявність цих "складнощів" доказувати суду не потрібно, оскільки вони є очевидними в силу закону.<br />
<br /><br />
Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Наприклад, відсутність відповіді на інформаційний запит особи або запит адвоката; необґрунтована відмова надати докази; створення перешкод в одержанні доказів.<br />
<br /><br />
Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна покликатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ. До клопотання слід обов'язково долучати відомості (письмові докази), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Таким чином, саме лише клопотання не може бути визнане достатньою підставою для витребування доказів судом; підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходяться в іншої особи. Заявник повинен обґрунтувати свою впевненість у тому, що потрібні докази дійсно знаходяться у вказаної особи, покладаючись на фактичні обставини, які це підтверджують, або аргументи логічного характеру. Якщо заявник не впевнений, в кого саме із відомих йому осіб знаходяться потрібні йому докази, він може клопотати про витребування доказів одночасно у кількох осіб; належність доказів та допустимість засобів доказування. Заявник повинен обґрунтувати, які саме обставини витребовуваними доказами можуть бути підтверджені, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи (див. додатково коментар до ст. 131 ЦПК).<br />
<br /><br />
Про витребування доказів суд постановляє ухвалу, яка оформляється як окремий документ. Такого висновку можна дійти з огляду на ч. 4 коментованої статті, в якій зазначено, що "особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали".<br />
<br /><br />
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.<br />
<br /><br />
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноважити заявника можна лише на його прохання.<br />
Докази можуть бути витребувані від будь-якої особи незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.<br />
<br /><br />
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.<br />
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Відповідно до ст. 382 КК України] умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.<br />
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 1853 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП України].<br />
Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування доказів окремою ухвалою.<br />
<br /><br />
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.<br />
За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд, зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.<br />
<br /><br />
Якщо необхідність у доказах, які витребував суд, відпала, суд може розглядати справу, не чекаючи надходження витребовуваних доказів. Щодо цього суд постановляє ухвалу.<br />
Задоволення заяви про витребування доказів призводить до відкладення розгляду справи. Тому суду доцільно вирішувати питання про витребування усіх потрібних сторонам доказів в попередньому судовому засіданні. Заяви про витребування доказів, які надійшли до суду після попереднього судового засідання, слід задовольняти лише тоді, коли вони не могли бути подані в попередньому судовому засіданні.<br /><br />
<br />
== Докази і доказування ==<br />
<br /><br />
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).<br />
<br /><br />
Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:<br />
* змісту доказів;<br />
* процесуальної форми доказів; <br />
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту і<br />
* процесуальної форми доказів.<br />
<br />
Зміст доказів — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги ізаперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про<br />
перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.<br />
Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.<br />
Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених авторських прав на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам авторського договору самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.<br />
Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів — це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування. <br />
Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування: <br />
а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);<br />
б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); <br />
в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами –<br />
всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. Тому пропонується поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів і змішані. В цьому разі можна буде більш чітко<br />
провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.<br />
Так, до особистих доказів пропонується віднести:<br />
* пояснення сторін;<br />
* пояснення третіх осіб; <br />
* пояснення представників;<br />
* пояснення заявників та заінтересованих осіб;<br />
* пояснення заявника та боржника;<br />
* показання свідків;<br />
* висновки експертів;<br />
* письмові докази, якщо при їх формуванні не застосовувались технічні<br />
* прилади комп’ютерної техніки.<br />
<br /><br />
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.<br />
[[Категорія: цивільне процесуальне право]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4378Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-19T11:39:55Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закону України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.]<br />
<br />
== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==<br />
<br />
<br /><br />
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.<br />
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:<br />
<br />
* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
<br />
* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;<br />
для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.<br />
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.<br />
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.<br />
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==<br />
<br /><br />
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''<br />
<br /><br />
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
''Голова атестаційної комісії:''<br />
# організовує роботу атестаційної комісії;<br />
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
# веде засідання атестаційної комісії;<br />
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
<br /><br />
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
<br /><br />
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.<br />
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''<br />
# складу атестаційної комісії;<br />
# порядку реєстрації осіб для проходження атестації;<br />
# графіка атестаційних сесій;<br />
# завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.<br />
Атестація проводиться у три етапи:<br />
# приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;<br />
# проходження атестації у письмовій та усній формі;<br />
# визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.<br />
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.<br />
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.<br />
'''<br />
Права та обов’язки учасників атестації.'''<br />
<br /><br />
Учасник атестації має право на: доступ до інформації про строки та порядок проведення атестації; час і місце проведення атестації; порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації; ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації; ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
''Учаснику атестації забороняється:''<br />
* мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
'''Порядок видачі посвідчення''' <br />
Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;<br />
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;<br />
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.<br />
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.<br />
<br /><br />
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.<br />
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=4376Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі2017-10-19T10:40:42Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: добавлено розділ та відкореговано текст</p>
<hr />
<div><br />
== Нормативна база ==<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV] <br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III] <br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X] <br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5]<br />
<br />
== Витребування доказів у цивільному процесі ==<br />
<br />
'''Статтею 137 Цивільно процесуального кодексу України, визначені умови та випадки витребування доказів:'''<br />
<br />
# У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.<br />
# У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.<br />
# Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.<br />
# Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.<br />
# За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.<br />
# Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.<br />
# За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.<br />
<br />
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак виникають ситуації, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб'єктів доказування і об'єктивно не залежать від їх волі та можливостей.<br />
<br /><br />
В таких ситуаціях єдиним можливим правомірним способом одержання необхідних доказів є звернення з клопотанням про витребування потрібних стороні доказів до суду. Суд є носієм владних повноважень і його запити носять загальнообов'язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, юридичних та фізичних осіб.<br />
Витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, є обов'язком суду. Проте з власної ініціативи суд витребувувати докази не має права.<br />
Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Наприклад, за законом не допускається розголошення відомостей про доходи фізичних осіб; про судимість; інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці або таємниці слідства. Наявність цих "складнощів" доказувати суду не потрібно, оскільки вони є очевидними в силу закону.<br />
<br /><br />
Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Наприклад, відсутність відповіді на інформаційний запит особи або запит адвоката; необґрунтована відмова надати докази; створення перешкод в одержанні доказів.<br />
<br /><br />
Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна покликатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ. До клопотання слід обов'язково долучати відомості (письмові докази), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Таким чином, саме лише клопотання не може бути визнане достатньою підставою для витребування доказів судом; підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходяться в іншої особи. Заявник повинен обґрунтувати свою впевненість у тому, що потрібні докази дійсно знаходяться у вказаної особи, покладаючись на фактичні обставини, які це підтверджують, або аргументи логічного характеру. Якщо заявник не впевнений, в кого саме із відомих йому осіб знаходяться потрібні йому докази, він може клопотати про витребування доказів одночасно у кількох осіб; належність доказів та допустимість засобів доказування. Заявник повинен обґрунтувати, які саме обставини витребовуваними доказами можуть бути підтверджені, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи (див. додатково коментар до ст. 131 ЦПК).<br />
<br /><br />
Про витребування доказів суд постановляє ухвалу, яка оформляється як окремий документ. Такого висновку можна дійти з огляду на ч. 4 коментованої статті, в якій зазначено, що "особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали".<br />
<br /><br />
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.<br />
<br /><br />
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноважити заявника можна лише на його прохання.<br />
Докази можуть бути витребувані від будь-якої особи незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.<br />
<br /><br />
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.<br />
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Відповідно до ст. 382 КК України] умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.<br />
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 1853 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП України].<br />
Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування доказів окремою ухвалою.<br />
<br /><br />
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.<br />
За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд, зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.<br />
<br /><br />
Якщо необхідність у доказах, які витребував суд, відпала, суд може розглядати справу, не чекаючи надходження витребовуваних доказів. Щодо цього суд постановляє ухвалу.<br />
Задоволення заяви про витребування доказів призводить до відкладення розгляду справи. Тому суду доцільно вирішувати питання про витребування усіх потрібних сторонам доказів в попередньому судовому засіданні. Заяви про витребування доказів, які надійшли до суду після попереднього судового засідання, слід задовольняти лише тоді, коли вони не могли бути подані в попередньому судовому засіданні.<br /><br />
<br />
== Докази і доказування ==<br />
<br /><br />
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).<br />
<br /><br />
Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:<br />
* змісту доказів;<br />
* процесуальної форми доказів; <br />
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту і<br />
* процесуальної форми доказів.<br />
<br />
Зміст доказів — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги ізаперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про<br />
перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.<br />
Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.<br />
Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених авторських прав на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам авторського договору самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.<br />
Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів — це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування. <br />
Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування: <br />
а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);<br />
б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); <br />
в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами –<br />
всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. Тому пропонується поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів і змішані. В цьому разі можна буде більш чітко<br />
провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.<br />
Так, до особистих доказів пропонується віднести:<br />
* пояснення сторін;<br />
* пояснення третіх осіб; <br />
* пояснення представників;<br />
* пояснення заявників та заінтересованих осіб;<br />
* пояснення заявника та боржника;<br />
* показання свідків;<br />
* висновки експертів;<br />
* письмові докази, якщо при їх формуванні не застосовувались технічні<br />
* прилади комп’ютерної техніки.<br />
<br /><br />
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.<br />
[[Категорія: Доробити]]</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4369Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-19T07:30:49Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: доопрацювання та виправлення технічних помилок</p>
<hr />
<div> <br />
== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page Закону України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5207-17 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.]<br />
<br />
== Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. ==<br />
<br />
<br /><br />
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.<br />
Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:<br />
<br />
* для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
* для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;<br />
<br />
* для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;<br />
для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.<br />
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.<br />
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.<br />
== Порядок та механізм атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу щодо вільного володіння державною мовою ==<br />
<br /><br />
'''Організація роботи атестаційної комісії та склад комісії.'''<br />
<br /><br />
Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
''Голова атестаційної комісії:''<br />
# організовує роботу атестаційної комісії;<br />
# визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
# встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
# веде засідання атестаційної комісії;<br />
# дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
# вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
# організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
<br /><br />
Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
<br /><br />
Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.<br />
''Організаційні заходи з підготовки проведення атестації в уповноваженому вищому навчальному закладі передбачають затвердження:''<br />
# складу атестаційної комісії;<br />
# порядку реєстрації осіб для проходження атестації;<br />
# графіка атестаційних сесій;<br />
# завдань у письмовій формі та визначення переліку тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі.<br />
Атестація проводиться у три етапи:<br />
# приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації;<br />
# проходження атестації у письмовій та усній формі;<br />
# визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них.<br />
Атестаційні сесії проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.<br />
У разі відсутності заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, атестаційна сесія не проводиться.<br />
'''<br />
Права та обов’язки учасників атестації.'''<br />
<br /><br />
Учасник атестації має право на: доступ до інформації про строки та порядок проведення атестації; час і місце проведення атестації; порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації; ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації; ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
''Учаснику атестації забороняється:''<br />
* мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
'''Порядок видачі посвідчення''' <br />
Відповідно до п. 56 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-2017-%D0%BF Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301 «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою»] отримання посвідчення щодо вільного володіння державною мовою без проходження процедури атестації та на безоплатній основі можливе за умови звернення особи до керівника ВНЗ із заявою про видачу посвідчення (зразок заяви додається) та надання копії одного з таких документів:<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого до 2000 року, з оцінкою “5” за вивчення української мови;<br />
# документа державного зразка про загальну середню освіту, виданого після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10;<br />
# диплома молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою “відмінно” за вивчення української мови;<br />
# диплома бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями: Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література; Українська мова та література; Українська мова та література і іноземна мова; Філологія.<br />
При поданні заяви має бути пред’явлений оригінал одного із зазначених вище документів та його ксерокопія.<br />
<br /><br />
У разі зміни прізвища, імені чи по батькові, додатково пред’являється оригінал документа, що підтверджує зміну прізвища, імені чи по батькові та його ксерокопія.<br />
Заяву про видачу посвідчення про вільне володіння державною мовою розглядає атестаційна комісія в ході чергової атестаційної сесії і ухвалює рішення про видачу посвідчення.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4223Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-03T11:39:15Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: Kryvyyrih2.dnipro перейменував сторінку з [[«Атестація осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою...</p>
<hr />
<div>== <big> 1. '''Нормативна база'''</big><br /> ==<br />
<br />
Закон України "Про державну службу"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"<br /><br />
<br />
Роз’яснення стосовно атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою<br /><br />
<br />
===<big> 2. Проведення атестації</big> ===<br />
<br />
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.<br />
<br />
Нормами статті 25 вищевказаного Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додатком 1 до Порядку визначені ВИМОГИ щодо рівня мовної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* функцій державної мови; історії становлення української мови як державної;<br />
* лексичного складу і граматичної будови української мови;<br />
* значення власне українських і запозичених слів;<br />
* фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних);<br />
* правил орфографії та пунктуації;<br />
* стильової диференціації мови;<br />
* типів словників української мови та їх призначення.<br />
* Володіння:<br />
* загальновживаною лексикою і фаховою термінологією;<br />
* навичками побудови словосполучень і речень;<br />
* усним і писемним літературним мовленням;<br />
* засобами милозвучності української мови.<br />
* Вміння:<br />
* вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах;<br />
* відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників;<br />
* відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники;<br />
* відмінювати займенники;<br />
* відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками;<br />
* використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах;<br />
* вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо;<br />
* вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень;<br />
* писати складні слова разом, окремо і через дефіс;<br />
* утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури).<br />
* Застосування:<br />
* формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо;<br />
* словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо);<br />
* українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполуками тощо;<br />
* розділових знаків у простому і складному реченнях;<br />
* розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень;<br />
* розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови.<br />
* Розрізнення:<br />
* понять “українська мова” і “українська літературна мова”;<br />
* української літературної мови і діалекту;<br />
* антонімів, синонімів, омонімів, паронімів;<br />
* однозначних та багатозначних слів;<br />
* слів у прямому і переносному значенні.<br />
_____________________<br />
* Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.<br /><br /><br />
<br /><br />
<br />
<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додаток 2 до Порядку ВИМОГИ щодо рівня комунікативної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* норм української літературної мови в офіційному спілкуванні;<br />
* структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю.<br />
* Володіння:<br />
* лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю;<br />
* комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування.<br />
* Вміти:<br />
* спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності.<br />
* Застосування:<br />
* стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі;<br />
* специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо);<br />
* формули ввічливості;<br />
* мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо;<br />
* мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів.<br />
* Розрізнення:<br />
* стилів української ділової мови, їх особливостей;<br />
* жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення;<br />
* канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації;<br />
* нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо);<br />
* дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо).<br />
* <br />
____________________<br />
* * Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки.<br />
* Комунікативна компетентність державного службовця передбачає, зокрема, володіння такими навичками:<br />
* створення текстів різних жанрів усного і писемного мовлення, у тому числі офіційно-ділового стилю;<br />
* аналіз та реферування текстів різних жанрів, підготовка аналітичних оглядів, довідок, висновків на основі опрацьованих текстів;<br />
* опрацювання текстів документів відповідно до службової потреби;<br />
* монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);<br />
* дотримання норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (організація офіційних заходів, корпоративне та адміністративне спілкування тощо);<br />
* спілкування українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделювання комунікативної поведінки відповідно до ситуації у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами тощо);<br />
* обрання та застосування різних комунікативних стратегій для досягнення позитивного результату.<br />
<br />
<br />
====<big>Права та обов’язки учасників атестації</big> ==== <br />
<br />
Права та обов'язки учасників атестації регулюються п.16 -20 ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою "<br /><br />
<br />
* 16. Учасник атестації має право на:<br />
* 1) доступ до інформації про:<br />
* строки та порядок проведення атестації;<br />
* час і місце проведення атестації;<br />
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;<br />
* 2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;<br />
* 3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
* 17. Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* 1) ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* 2) своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* 3) ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* 4) виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* 5) після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* 6) виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* 7) виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
* 18. Учаснику атестації забороняється:<br />
* 1) мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* 2) протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:<br />
* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* 3) псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
* 19. У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
* 20. Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
===== Хто проводить атестацію? ===== <br />
Проведення атестаційної комісії регулюється п.5 -15 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br />
<br />
* 5. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
* 6. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 7. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 8. Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
* Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 9. Голова атестаційної комісії:<br />
* 1) організовує роботу атестаційної комісії;<br />
* 2) визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
* 3) встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
* 4) веде засідання атестаційної комісії;<br />
* 5) дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
* 6) вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
* 7) організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
* 10. Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
* Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
* 11. Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
* Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
* Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
* 12. Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
* Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
* Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.<br />
* Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
* 13. Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
* Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
* 14. Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
* 15. Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4222Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-03T11:35:57Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Права та обов’язки учасників атестації */</p>
<hr />
<div>== <big> 1. '''Нормативна база'''</big><br /> ==<br />
<br />
Закон України "Про державну службу"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"<br /><br />
<br />
Роз’яснення стосовно атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою<br /><br />
<br />
===<big> 2. Проведення атестації</big> ===<br />
<br />
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.<br />
<br />
Нормами статті 25 вищевказаного Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додатком 1 до Порядку визначені ВИМОГИ щодо рівня мовної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* функцій державної мови; історії становлення української мови як державної;<br />
* лексичного складу і граматичної будови української мови;<br />
* значення власне українських і запозичених слів;<br />
* фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних);<br />
* правил орфографії та пунктуації;<br />
* стильової диференціації мови;<br />
* типів словників української мови та їх призначення.<br />
* Володіння:<br />
* загальновживаною лексикою і фаховою термінологією;<br />
* навичками побудови словосполучень і речень;<br />
* усним і писемним літературним мовленням;<br />
* засобами милозвучності української мови.<br />
* Вміння:<br />
* вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах;<br />
* відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників;<br />
* відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники;<br />
* відмінювати займенники;<br />
* відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками;<br />
* використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах;<br />
* вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо;<br />
* вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень;<br />
* писати складні слова разом, окремо і через дефіс;<br />
* утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури).<br />
* Застосування:<br />
* формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо;<br />
* словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо);<br />
* українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполуками тощо;<br />
* розділових знаків у простому і складному реченнях;<br />
* розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень;<br />
* розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови.<br />
* Розрізнення:<br />
* понять “українська мова” і “українська літературна мова”;<br />
* української літературної мови і діалекту;<br />
* антонімів, синонімів, омонімів, паронімів;<br />
* однозначних та багатозначних слів;<br />
* слів у прямому і переносному значенні.<br />
_____________________<br />
* Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.<br /><br /><br />
<br /><br />
<br />
<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додаток 2 до Порядку ВИМОГИ щодо рівня комунікативної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* норм української літературної мови в офіційному спілкуванні;<br />
* структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю.<br />
* Володіння:<br />
* лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю;<br />
* комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування.<br />
* Вміти:<br />
* спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності.<br />
* Застосування:<br />
* стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі;<br />
* специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо);<br />
* формули ввічливості;<br />
* мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо;<br />
* мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів.<br />
* Розрізнення:<br />
* стилів української ділової мови, їх особливостей;<br />
* жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення;<br />
* канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації;<br />
* нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо);<br />
* дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо).<br />
* <br />
____________________<br />
* * Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки.<br />
* Комунікативна компетентність державного службовця передбачає, зокрема, володіння такими навичками:<br />
* створення текстів різних жанрів усного і писемного мовлення, у тому числі офіційно-ділового стилю;<br />
* аналіз та реферування текстів різних жанрів, підготовка аналітичних оглядів, довідок, висновків на основі опрацьованих текстів;<br />
* опрацювання текстів документів відповідно до службової потреби;<br />
* монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);<br />
* дотримання норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (організація офіційних заходів, корпоративне та адміністративне спілкування тощо);<br />
* спілкування українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделювання комунікативної поведінки відповідно до ситуації у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами тощо);<br />
* обрання та застосування різних комунікативних стратегій для досягнення позитивного результату.<br />
<br />
<br />
====<big>Права та обов’язки учасників атестації</big> ==== <br />
<br />
Права та обов'язки учасників атестації регулюються п.16 -20 ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою "<br /><br />
<br />
* 16. Учасник атестації має право на:<br />
* 1) доступ до інформації про:<br />
* строки та порядок проведення атестації;<br />
* час і місце проведення атестації;<br />
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;<br />
* 2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;<br />
* 3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
* 17. Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* 1) ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* 2) своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* 3) ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* 4) виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* 5) після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* 6) виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* 7) виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
* 18. Учаснику атестації забороняється:<br />
* 1) мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* 2) протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:<br />
* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* 3) псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
* 19. У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
* 20. Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
===== Хто проводить атестацію? ===== <br />
Проведення атестаційної комісії регулюється п.5 -15 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br />
<br />
* 5. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
* 6. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 7. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 8. Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
* Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 9. Голова атестаційної комісії:<br />
* 1) організовує роботу атестаційної комісії;<br />
* 2) визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
* 3) встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
* 4) веде засідання атестаційної комісії;<br />
* 5) дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
* 6) вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
* 7) організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
* 10. Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
* Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
* 11. Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
* Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
* Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
* 12. Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
* Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
* Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.<br />
* Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
* 13. Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
* Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
* 14. Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
* 15. Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4214Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-02T12:35:40Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Проведення атестації */</p>
<hr />
<div>== <big> 1. '''Нормативна база'''</big><br /> ==<br />
<br />
Закон України "Про державну службу"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"<br /><br />
<br />
Роз’яснення стосовно атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою<br /><br />
<br />
===<big> 2. Проведення атестації</big> ===<br />
<br />
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.<br />
<br />
Нормами статті 25 вищевказаного Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додатком 1 до Порядку визначені ВИМОГИ щодо рівня мовної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* функцій державної мови; історії становлення української мови як державної;<br />
* лексичного складу і граматичної будови української мови;<br />
* значення власне українських і запозичених слів;<br />
* фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних);<br />
* правил орфографії та пунктуації;<br />
* стильової диференціації мови;<br />
* типів словників української мови та їх призначення.<br />
* Володіння:<br />
* загальновживаною лексикою і фаховою термінологією;<br />
* навичками побудови словосполучень і речень;<br />
* усним і писемним літературним мовленням;<br />
* засобами милозвучності української мови.<br />
* Вміння:<br />
* вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах;<br />
* відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників;<br />
* відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники;<br />
* відмінювати займенники;<br />
* відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками;<br />
* використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах;<br />
* вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо;<br />
* вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень;<br />
* писати складні слова разом, окремо і через дефіс;<br />
* утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури).<br />
* Застосування:<br />
* формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо;<br />
* словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо);<br />
* українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполуками тощо;<br />
* розділових знаків у простому і складному реченнях;<br />
* розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень;<br />
* розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови.<br />
* Розрізнення:<br />
* понять “українська мова” і “українська літературна мова”;<br />
* української літературної мови і діалекту;<br />
* антонімів, синонімів, омонімів, паронімів;<br />
* однозначних та багатозначних слів;<br />
* слів у прямому і переносному значенні.<br />
_____________________<br />
* Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.<br /><br /><br />
<br /><br />
<br />
<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додаток 2 до Порядку ВИМОГИ щодо рівня комунікативної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* норм української літературної мови в офіційному спілкуванні;<br />
* структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю.<br />
* Володіння:<br />
* лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю;<br />
* комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування.<br />
* Вміти:<br />
* спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності.<br />
* Застосування:<br />
* стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі;<br />
* специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо);<br />
* формули ввічливості;<br />
* мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо;<br />
* мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів.<br />
* Розрізнення:<br />
* стилів української ділової мови, їх особливостей;<br />
* жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення;<br />
* канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації;<br />
* нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо);<br />
* дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо).<br />
* <br />
____________________<br />
* * Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки.<br />
* Комунікативна компетентність державного службовця передбачає, зокрема, володіння такими навичками:<br />
* створення текстів різних жанрів усного і писемного мовлення, у тому числі офіційно-ділового стилю;<br />
* аналіз та реферування текстів різних жанрів, підготовка аналітичних оглядів, довідок, висновків на основі опрацьованих текстів;<br />
* опрацювання текстів документів відповідно до службової потреби;<br />
* монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);<br />
* дотримання норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (організація офіційних заходів, корпоративне та адміністративне спілкування тощо);<br />
* спілкування українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделювання комунікативної поведінки відповідно до ситуації у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами тощо);<br />
* обрання та застосування різних комунікативних стратегій для досягнення позитивного результату.<br />
<br />
<br />
====<big>Права та обов’язки учасників атестації</big> ==== <br />
<br />
Права та обов'язки учасників атестації регулюються п.16 -20 ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою "<br /><br />
<br />
* 16. Учасник атестації має право на:<br />
* 1) доступ до інформації про:<br />
* строки та порядок проведення атестації;<br />
* час і місце проведення атестації;<br />
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;<br />
* 2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;<br />
* 3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
* 17. Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* 1) ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* 2) своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* 3) ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* 4) виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* 5) після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* 6) виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* 7) виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
* 18. Учаснику атестації забороняється:<br />
* 1) мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* 2) протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:<br />
* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* 3) псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
* 19. У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
* 20. Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
===== Кто проводить атестацію? ===== <br />
Проведення атестаційної комісії регулюється п.5 -15 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br />
<br />
* 5. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
* 6. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 7. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 8. Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
* Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 9. Голова атестаційної комісії:<br />
* 1) організовує роботу атестаційної комісії;<br />
* 2) визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
* 3) встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
* 4) веде засідання атестаційної комісії;<br />
* 5) дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
* 6) вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
* 7) організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
* 10. Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
* Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
* 11. Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
* Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
* Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
* 12. Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
* Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
* Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.<br />
* Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
* 13. Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
* Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
* 14. Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
* 15. Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=4213Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-10-02T12:35:12Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== <big> 1. '''Нормативна база'''</big><br /> ==<br />
<br />
Закон України "Про державну службу"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"<br /><br />
<br />
Роз’яснення стосовно атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою<br /><br />
<br />
===<big>Проведення атестації</big> ===<br />
<br />
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.<br />
<br />
Нормами статті 25 вищевказаного Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додатком 1 до Порядку визначені ВИМОГИ щодо рівня мовної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* функцій державної мови; історії становлення української мови як державної;<br />
* лексичного складу і граматичної будови української мови;<br />
* значення власне українських і запозичених слів;<br />
* фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних);<br />
* правил орфографії та пунктуації;<br />
* стильової диференціації мови;<br />
* типів словників української мови та їх призначення.<br />
* Володіння:<br />
* загальновживаною лексикою і фаховою термінологією;<br />
* навичками побудови словосполучень і речень;<br />
* усним і писемним літературним мовленням;<br />
* засобами милозвучності української мови.<br />
* Вміння:<br />
* вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах;<br />
* відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників;<br />
* відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники;<br />
* відмінювати займенники;<br />
* відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками;<br />
* використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах;<br />
* вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо;<br />
* вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень;<br />
* писати складні слова разом, окремо і через дефіс;<br />
* утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури).<br />
* Застосування:<br />
* формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо;<br />
* словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо);<br />
* українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполуками тощо;<br />
* розділових знаків у простому і складному реченнях;<br />
* розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень;<br />
* розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови.<br />
* Розрізнення:<br />
* понять “українська мова” і “українська літературна мова”;<br />
* української літературної мови і діалекту;<br />
* антонімів, синонімів, омонімів, паронімів;<br />
* однозначних та багатозначних слів;<br />
* слів у прямому і переносному значенні.<br />
_____________________<br />
* Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.<br /><br /><br />
<br /><br />
<br />
<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додаток 2 до Порядку ВИМОГИ щодо рівня комунікативної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* норм української літературної мови в офіційному спілкуванні;<br />
* структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю.<br />
* Володіння:<br />
* лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю;<br />
* комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування.<br />
* Вміти:<br />
* спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності.<br />
* Застосування:<br />
* стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі;<br />
* специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо);<br />
* формули ввічливості;<br />
* мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо;<br />
* мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів.<br />
* Розрізнення:<br />
* стилів української ділової мови, їх особливостей;<br />
* жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення;<br />
* канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації;<br />
* нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо);<br />
* дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо).<br />
* <br />
____________________<br />
* * Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки.<br />
* Комунікативна компетентність державного службовця передбачає, зокрема, володіння такими навичками:<br />
* створення текстів різних жанрів усного і писемного мовлення, у тому числі офіційно-ділового стилю;<br />
* аналіз та реферування текстів різних жанрів, підготовка аналітичних оглядів, довідок, висновків на основі опрацьованих текстів;<br />
* опрацювання текстів документів відповідно до службової потреби;<br />
* монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);<br />
* дотримання норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (організація офіційних заходів, корпоративне та адміністративне спілкування тощо);<br />
* спілкування українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделювання комунікативної поведінки відповідно до ситуації у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами тощо);<br />
* обрання та застосування різних комунікативних стратегій для досягнення позитивного результату.<br />
<br />
<br />
====<big>Права та обов’язки учасників атестації</big> ==== <br />
<br />
Права та обов'язки учасників атестації регулюються п.16 -20 ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою "<br /><br />
<br />
* 16. Учасник атестації має право на:<br />
* 1) доступ до інформації про:<br />
* строки та порядок проведення атестації;<br />
* час і місце проведення атестації;<br />
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;<br />
* 2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;<br />
* 3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
* 17. Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* 1) ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* 2) своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* 3) ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* 4) виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* 5) після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* 6) виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* 7) виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
* 18. Учаснику атестації забороняється:<br />
* 1) мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* 2) протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:<br />
* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* 3) псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
* 19. У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
* 20. Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
===== Кто проводить атестацію? ===== <br />
Проведення атестаційної комісії регулюється п.5 -15 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br />
<br />
* 5. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
* 6. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 7. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 8. Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
* Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 9. Голова атестаційної комісії:<br />
* 1) організовує роботу атестаційної комісії;<br />
* 2) визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
* 3) встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
* 4) веде засідання атестаційної комісії;<br />
* 5) дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
* 6) вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
* 7) організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
* 10. Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
* Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
* 11. Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
* Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
* Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
* 12. Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
* Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
* Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.<br />
* Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
* 13. Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
* Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
* 14. Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
* 15. Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=3991Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби2017-09-07T08:41:22Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: Створена сторінка: == <big>'''Нормативна база'''</big><br /> == Закон України "Про державну службу"<br /> Постанова КМУ "...</p>
<hr />
<div>== <big>'''Нормативна база'''</big><br /> ==<br />
<br />
Закон України "Про державну службу"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br /><br />
<br />
Постанова КМУ "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"<br /><br />
<br />
Роз’яснення стосовно атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою<br /><br />
<br />
===<big>Проведення атестації</big> ===<br />
<br />
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» суттєвих змін зазнав порядок вступу на державну службу. Так, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями статті 20 згаданого Закону, є вільне володіння державною мовою.<br />
<br />
Нормами статті 25 вищевказаного Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додатком 1 до Порядку визначені ВИМОГИ щодо рівня мовної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* функцій державної мови; історії становлення української мови як державної;<br />
* лексичного складу і граматичної будови української мови;<br />
* значення власне українських і запозичених слів;<br />
* фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних);<br />
* правил орфографії та пунктуації;<br />
* стильової диференціації мови;<br />
* типів словників української мови та їх призначення.<br />
* Володіння:<br />
* загальновживаною лексикою і фаховою термінологією;<br />
* навичками побудови словосполучень і речень;<br />
* усним і писемним літературним мовленням;<br />
* засобами милозвучності української мови.<br />
* Вміння:<br />
* вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах;<br />
* відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників;<br />
* відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники;<br />
* відмінювати займенники;<br />
* відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками;<br />
* використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах;<br />
* вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо;<br />
* вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень;<br />
* писати складні слова разом, окремо і через дефіс;<br />
* утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури).<br />
* Застосування:<br />
* формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо;<br />
* словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо);<br />
* українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполуками тощо;<br />
* розділових знаків у простому і складному реченнях;<br />
* розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень;<br />
* розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови.<br />
* Розрізнення:<br />
* понять “українська мова” і “українська літературна мова”;<br />
* української літературної мови і діалекту;<br />
* антонімів, синонімів, омонімів, паронімів;<br />
* однозначних та багатозначних слів;<br />
* слів у прямому і переносному значенні.<br />
_____________________<br />
* Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.<br /><br /><br />
<br /><br />
<br />
<br />
<br />
ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою " , а саме Додаток 2 до Порядку ВИМОГИ щодо рівня комунікативної компетентності* осіб, які претендують на зайняття посади державної служби<br />
<br />
* Знання:<br />
* норм української літературної мови в офіційному спілкуванні;<br />
* структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю.<br />
* Володіння:<br />
* лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю;<br />
* комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування.<br />
* Вміти:<br />
* спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності.<br />
* Застосування:<br />
* стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі;<br />
* специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо);<br />
* формули ввічливості;<br />
* мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо;<br />
* мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів.<br />
* Розрізнення:<br />
* стилів української ділової мови, їх особливостей;<br />
* жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення;<br />
* канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації;<br />
* нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо);<br />
* дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо).<br />
* <br />
____________________<br />
* * Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки.<br />
* Комунікативна компетентність державного службовця передбачає, зокрема, володіння такими навичками:<br />
* створення текстів різних жанрів усного і писемного мовлення, у тому числі офіційно-ділового стилю;<br />
* аналіз та реферування текстів різних жанрів, підготовка аналітичних оглядів, довідок, висновків на основі опрацьованих текстів;<br />
* опрацювання текстів документів відповідно до службової потреби;<br />
* монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);<br />
* дотримання норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (організація офіційних заходів, корпоративне та адміністративне спілкування тощо);<br />
* спілкування українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделювання комунікативної поведінки відповідно до ситуації у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами тощо);<br />
* обрання та застосування різних комунікативних стратегій для досягнення позитивного результату.<br />
<br />
<br />
====<big>Права та обов’язки учасників атестації</big> ==== <br />
<br />
Права та обов'язки учасників атестації регулюються п.16 -20 ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою "<br /><br />
<br />
* 16. Учасник атестації має право на:<br />
* 1) доступ до інформації про:<br />
* строки та порядок проведення атестації;<br />
* час і місце проведення атестації;<br />
* порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;<br />
* 2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;<br />
* 3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.<br />
* 17. Учасник атестації зобов’язаний:<br />
* 1) ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;<br />
* 2) своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;<br />
* 3) ввічливо ставитися до інших учасників атестації;<br />
* 4) виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;<br />
* 5) після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;<br />
* 6) виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;<br />
* 7) виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.<br />
* 18. Учаснику атестації забороняється:<br />
* 1) мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);<br />
* 2) протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:<br />
* заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;<br />
* спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;<br />
* списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;<br />
* виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;<br />
* 3) псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.<br />
* 19. У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.<br />
* 20. Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі.<br />
<br />
===== Кто проводить атестацію? ===== <br />
Проведення атестаційної комісії регулюється п.5 -15 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ( від 26 квітня 2017 р. № 301 ) " Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою"<br />
<br />
* 5. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію.<br />
* 6. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 7. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 8. Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією “Українська мова та література” спеціальності “Філологія”. Щонайменше один з членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.<br />
* Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.<br />
* 9. Голова атестаційної комісії:<br />
* 1) організовує роботу атестаційної комісії;<br />
* 2) визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії;<br />
* 3) встановлює порядок повідомлення членів атестаційної комісії про проведення її засідань;<br />
* 4) веде засідання атестаційної комісії;<br />
* 5) дає доручення членам атестаційної комісії та контролює їх виконання;<br />
* 6) вносить пропозиції щодо зміни персонального складу атестаційної комісії;<br />
* 7) організовує розміщення на офіційному веб-сайті уповноваженого вищого навчального закладу інформації про дату, час та місце проведення атестації, порядок реєстрації для проходження атестації.<br />
* 10. Секретар атестаційної комісії призначається наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу з числа його працівників і не є членом атестаційної комісії.<br />
* Секретар атестаційної комісії забезпечує правильне і своєчасне оформлення документів, пов’язаних з роботою атестаційної комісії, їх зберігання.<br />
* 11. Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.<br />
* Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання.<br />
* Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.<br />
* 12. Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.<br />
* Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.<br />
* Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол.<br />
* Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.<br />
* 13. Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України “Про громадські об’єднання”.<br />
* Для участі у засіданні атестаційної комісії представникам громадських об’єднань необхідно звернутися з письмовою заявою до керівника уповноваженого вищого навчального закладу не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації.<br />
* 14. Особи, присутні під час проведення атестації, повідомляють керівникові уповноваженого вищого навчального закладу про випадки порушення порядку її проведення.<br />
* 15. Втручання у роботу атестаційної комісії не допускається.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=3990Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі2017-09-07T07:31:54Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Витребування доказів у цивільному процесі */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV] <br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III] <br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X] <br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5]<br />
== Витребування доказів у цивільному процесі ==<br />
<br />
'''Статтею 137 Цивільно процесуального кодексу України, визначені умови та випадки витребування доказів:'''<br />
<br />
1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.<br />
<br />
{Частина перша статті 137 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року}<br />
<br />
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.<br />
<br />
3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.<br />
<br />
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.<br />
<br />
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.<br />
<br />
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.<br />
<br />
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.<br />
<br />
'''НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР<br />
''до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України'''''<br />
<br />
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак виникають ситуації, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб'єктів доказування і об'єктивно не залежать від їх волі та можливостей.<br />
<br />
В таких ситуаціях єдиним можливим правомірним способом одержання необхідних доказів є звернення з клопотанням про витребування потрібних стороні доказів до суду. Суд є носієм владних повноважень і його запити носять загальнообов'язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, юридичних та фізичних осіб.<br />
<br />
2. Витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, є обов'язком суду. Проте з власної ініціативи суд витребовувати докази не має права.<br />
<br />
Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе:<br />
<br />
а) складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Наприклад, за законом не допускається розголошення відомостей про доходи фізичних осіб; про судимість; інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці або таємниці слідства. Наявність цих "складнощів" доказувати суду не потрібно, оскільки вони є очевидними в силу закону.<br />
<br />
Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Наприклад, відсутність відповіді на інформаційний запит особи або запит адвоката; необґрунтована відмова надати докази; створення перешкод в одержанні доказів.<br />
<br />
Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна покликатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ. До клопотання слід обов'язково долучати відомості (письмові докази), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Таким чином, саме лише клопотання не може бути визнане достатньою підставою для витребування доказів судом;<br />
<br />
б) підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходяться в іншої особи. Заявник повинен обґрунтувати свою впевненість у тому, що потрібні докази дійсно знаходяться у вказаної особи, покликаючись на фактичні обставини, які це підтверджують, або аргументи логічного характеру. Якщо заявник не впевнений, в кого саме із відомих йому осіб знаходяться потрібні йому докази, він може клопотати про витребування доказів одночасно у кількох осіб;<br />
<br />
в) належність доказів та допустимість засобів доказування. Заявник повинен обґрунтувати, які саме обставини витребовуваними доказами можуть бути підтверджені, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи (див. додатково коментар до ст. 131 ЦПК).<br />
<br />
3. Про витребування доказів суд постановляє ухвалу, яка оформляється як окремий документ. Такого висновку можна дійти з огляду на ч. 4 коментованої статті, в якій зазначено, що "особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали".<br />
<br />
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.<br />
<br />
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноважити заявника можна лише на його прохання.<br />
<br />
4. Докази можуть бути витребувані від будь-якої особи незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.<br />
<br />
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.<br />
<br />
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.<br />
<br />
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 1853 КпАП України.<br />
<br />
Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування доказів окремою ухвалою.<br />
<br />
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.<br />
<br />
5. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд, зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.<br />
<br />
6. Якщо необхідність у доказах, які витребовував суд, відпала, суд може розглядати справу, не чекаючи надходження витребовуваних доказів. Щодо цього суд постановляє ухвалу.<br />
<br />
7. Задоволення заяви про витребування доказів призводить до відкладення розгляду справи. Тому суду доцільно вирішувати питання про витребування усіх потрібних сторонам доказів в попередньому судовому засіданні. Заяви про витребування доказів, які надійшли до суду після попереднього судового засідання, слід задовольняти лише тоді, коли вони не могли бути подані в попередньому судовому засіданні.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=3989Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі2017-09-07T07:20:58Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Витребування доказів у цивільному процесі */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV] <br />
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III] <br />
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X] <br />
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5]<br />
== Витребування доказів у цивільному процесі ==<br />
<br />
'''Статтею 137 Цивільно процесуального-кодексу України, визначені умови та випадки витребування доказів:'''<br />
<br />
1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.<br />
<br />
{Частина перша статті 137 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року}<br />
<br />
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.<br />
<br />
3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.<br />
<br />
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.<br />
<br />
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.<br />
<br />
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.<br />
<br />
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.<br />
<br />
'''НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР<br />
''до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України'''''<br />
<br />
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак виникають ситуації, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб'єктів доказування і об'єктивно не залежать від їх волі та можливостей.<br />
<br />
В таких ситуаціях єдиним можливим правомірним способом одержання необхідних доказів є звернення з клопотанням про витребування потрібних стороні доказів до суду. Суд є носієм владних повноважень і його запити носять загальнообов'язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, юридичних та фізичних осіб.<br />
<br />
2. Витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, є обов'язком суду. Проте з власної ініціативи суд витребовувати докази не має права.<br />
<br />
Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе:<br />
<br />
а) складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Наприклад, за законом не допускається розголошення відомостей про доходи фізичних осіб; про судимість; інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці або таємниці слідства. Наявність цих "складнощів" доказувати суду не потрібно, оскільки вони є очевидними в силу закону.<br />
<br />
Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Наприклад, відсутність відповіді на інформаційний запит особи або запит адвоката; необґрунтована відмова надати докази; створення перешкод в одержанні доказів.<br />
<br />
Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна покликатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ. До клопотання слід обов'язково долучати відомості (письмові докази), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Таким чином, саме лише клопотання не може бути визнане достатньою підставою для витребування доказів судом;<br />
<br />
б) підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходяться в іншої особи. Заявник повинен обґрунтувати свою впевненість у тому, що потрібні докази дійсно знаходяться у вказаної особи, покликаючись на фактичні обставини, які це підтверджують, або аргументи логічного характеру. Якщо заявник не впевнений, в кого саме із відомих йому осіб знаходяться потрібні йому докази, він може клопотати про витребування доказів одночасно у кількох осіб;<br />
<br />
в) належність доказів та допустимість засобів доказування. Заявник повинен обґрунтувати, які саме обставини витребовуваними доказами можуть бути підтверджені, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи (див. додатково коментар до ст. 131 ЦПК).<br />
<br />
3. Про витребування доказів суд постановляє ухвалу, яка оформляється як окремий документ. Такого висновку можна дійти з огляду на ч. 4 коментованої статті, в якій зазначено, що "особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали".<br />
<br />
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.<br />
<br />
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноважити заявника можна лише на його прохання.<br />
<br />
4. Докази можуть бути витребувані від будь-якої особи незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.<br />
<br />
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.<br />
<br />
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.<br />
<br />
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 1853 КпАП України.<br />
<br />
Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування доказів окремою ухвалою.<br />
<br />
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.<br />
<br />
5. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд, зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.<br />
<br />
6. Якщо необхідність у доказах, які витребовував суд, відпала, суд може розглядати справу, не чекаючи надходження витребовуваних доказів. Щодо цього суд постановляє ухвалу.<br />
<br />
7. Задоволення заяви про витребування доказів призводить до відкладення розгляду справи. Тому суду доцільно вирішувати питання про витребування усіх потрібних сторонам доказів в попередньому судовому засіданні. Заяви про витребування доказів, які надійшли до суду після попереднього судового засідання, слід задовольняти лише тоді, коли вони не могли бути подані в попередньому судовому засіданні.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3139Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T13:10:00Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Участь профспілок у захисті прав працівників */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- Конституція України;<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
- Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.<br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування.<br /> Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br /><br />
<br />
<br />
'''Прововідносини профспілок, які регулує Кодекс законів про працю України'''<br /><br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. <br /><br />
Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.<br />
<br />
'''Відповідно до статті 19. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] право профспілок, їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок:<br />'''<br />
''- Профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.<br /><br />
-У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.<br /><br />
-У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.<br /><br />
-Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.<br /><br />
-Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.<br />''</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3138Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T13:02:47Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Участь профспілок у захисті прав працівників */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- Конституція України;<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
- Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.<br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування.<br /> Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br />[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. <br /><br />
Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.<br />
<br />
'''Відповідно до статті 19. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] право профспілок, їх об'єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок:<br />'''<br />
''- Профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.<br /><br />
-У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.<br /><br />
-У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.<br /><br />
-Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.<br /><br />
-Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.<br />''</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3137Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T12:47:09Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Участь профспілок у захисті прав працівників */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- Конституція України;<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
- Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.<br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
<br />
Відповідно до ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування.<br /> Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br />[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. <br /><br />
Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3136Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T12:25:19Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Нормативно правова база: */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- Конституція України;<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
- Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.<br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]<br /><br />
У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування.<br /> Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br />[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. <br /><br />
Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3135Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T12:24:10Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Участь профспілок у захисті прав працівників */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]<br /><br />
У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування.<br /> Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br />[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. <br /><br />
Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3134Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T12:10:41Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Членство у профспілках */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /><br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /><br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /><br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /><br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br /><br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3133Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T12:03:19Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Нормативно правова база: */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди"<br /><br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br />
<br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3132Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T11:49:31Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: /* Членство у профспілках */</p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br />
<br />
<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3131Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T11:42:48Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про охорону праці";<br /><br />
- ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про оплату праці";<br /><br />
- Кодекс законів про працю України.<br /><br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br />
Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dniprohttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=3130Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників2017-06-15T11:39:09Z<p>Kryvyyrih2.dnipro: </p>
<hr />
<div>== Нормативно правова база:==<br />
- ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
== Членство у профспілках ==<br />
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br />
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br />
Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.<br />
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br />
Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br />
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.<br />
Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br />Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br />
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /><br />
<br />
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br />
Протягом шестидесяти років повноваження й організаційні форми профспілок, їх структура зазнавали багатьох змін і реорганізацій. Оскільки ці зміни й реорганізації не являються предметом дослідження, зупинимо увагу на участі профспілок у захисті трудових прав працівників у період, що розпочався після набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]У силу ст. 2 даного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів. Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки. Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що: право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); гарантії діяльності профспілок (ст. 248); обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. З наведеного вище слідує, що питанню участі профспілок у захисті прав найманих працівників відведено досить великий обсяг правових норм Кодексу. Але на практиці (в житті) у здійсненні профспілками контролю за дотриманням працедавцями норм закону, умов колективного договору та захисту трудових прав працівників все не так ідеально, як визначено законом. Проте на сучасному етапі розвитку суспільно-економічних відносин, а саме при збільшенні кількості приватних підприємств, мають місце непоодинокі випадки ігнорування з боку працедавця намагань членів профспілок привести у відповідність до вимог закону колективні договори, угоди й наявні на підприємстві умови праці тощо. Також наявні випадки неправильного трактування працедавцями повноважень профспілок і навіть відкритого ігнорування їх діяльності у сфері захисту прав працівників. З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами: про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо. Досить об’ємною є робота профспілок щодо визнання умов договорів про працю, колективних договорів недійсними у випадках, коли такі підзаконні нормативні акти порушують права й інтереси працівників та їх гарантоване право на працю. Вірним напрямом у діяльності профспілок є їх участь на боці працівників у судових справах щодо вирішення спорів стосовно порушення працедавцями певних законодавчих актів або умов колективних договорів з огляду на те, що працівник є слабкішою стороною в судовому процесі, найчастіше є юридично необізнаним, а з боку працедавця приймають участь у розгляді справ у суді досвідчені юристи. Одному працівникові складно відстоювати права перед працедавцем, а об’єднані працівники можуть протистояти незаконним діям працедавця. До того ж, за сучасних умов профспілки повинні приділяти увагу не тільки виявленню випадків явного порушення трудового законодавства, умов колективних договорів, але й спрямовувати роботу в частині прогнозування слабкіших (або вразливих) місць у трудових правовідносинах, зокрема з метою попередження порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про охорону праці]. Крім того можна зазначити, що вельми ефективним була б діяльність профспілок щодо виявлення на підставі аналізу судової практики переліку підприємств та організацій, у яких найчастіше працівники травмуються або отримують професійні захворювання, або причин і умов, що породжують травматизм і професійні захворювання, з послідуючим реагуванням на відповідному рівні (місцевому, регіональному, державному). З огляду на судову практику професійних спілок є можливість виявляти такі підприємства й установи, в яких невиконання вимог закону щодо своєчасного отримання заробітної плати або розрахунку при звільненні мають систематичний характер, та здійснювати в таких випадках заходи щодо усунення причин порушень вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про оплату праці]та ст. 115, 116 КЗпП України. На сьогодні непоодинокі випадки, коли підприємства, установи (в основному – в галузі торгівлі, обслуговування, громадського харчування тощо) приймають на роботу працівників без належного оформлення трудових відносин, з установленням випробного строку (також не оформлюючи офіційно проходження такого). За таких умов робота в межах іспитового строку майже безоплатна, а по його закінченню працедавці не дають можливості працівникам продовжити роботу без будь-яких пояснень, а беруть нових на їх місце – за таких же “кабальних” умов. Тому саме профспілки можуть запобігти таким випадкам грубого порушення конституційного права людини на працю. З огляду на судову практику можна зазначити, що мають місце випадки, коли працедавці грубо порушують приписи ст. 252 КЗпП України, не дотримуючись визначених цією статтею гарантій для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. При дослідженні судових рішень (які наявні в [http://www.reyestr.court.gov.ua/ Єдиному державному реєстрі судових рішень]) була виявлена тенденція щодо намагання деяких роботодавців позбавитися активістів профспілкового руху (шляхом переведення, скорочення, звільнення), але не в усіх таких справах профспілки були на боці відповідача (працівника) або представляли його інтереси.</div>Kryvyyrih2.dnipro