https://wiki.legalaid.gov.ua/api.php?action=feedcontributions&user=Ivanna.tychkovska&feedformat=atomWikiLegalAid - Внесок користувача [uk]2024-03-29T07:23:48ZВнесок користувачаMediaWiki 1.39.3https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83&diff=42398Договір перевезення вантажу2023-04-04T14:58:29Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1955-15 Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 Правила перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873]<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»].<br />
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 року № 368 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»]<br />
== Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу ==<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 У ст. 909 ЦК України] закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу: '''за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату'''. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.<br />
<br />
Договір перевезення вантажу є ''двостороннім'' (кожна зі сторін набуває за договором прав і обов´язків), ''реальним'' (вважається укладеним з моменту передачі вантажу транспортній організації) та ''відплатним'' (за перевезення вантажу його відправник або одержувач зобов´язаний сплатити перевізнику обумовлену договором провізну плату).<br />
<br />
Суб´єктний склад договору перевезення характеризується тим, що окрім сторін, якими є перевізник і відправник вантажу, в договірних відносинах, зазвичай, бере участь ще й одержувач вантажу.<br />
<br />
'''Відправником''' вантажу (вантажовідправником) є фізична чи юридична особа, яка подає вантаж для перевезення.<br />
<br />
'''Одержувачем''' вантажу (вантажоодержувачем) є фізична або юридична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу, яка за дорученням вантажовідправника приймає вантаж і заповнює перевізні документи в пункті призначення.<br />
Закон не виключає, що одна і та ж особа може бути і відправником, і одержувачем вантажу.<br />
<br />
''Предметом договору'' перевезення є транспортні послуги, що полягають у переміщенні певного вантажу. Однак слід розмежовувати поняття предмета договору і предмета перевезення, яким виступає конкретний вантаж.<br />
<br />
Звертаємо увагу, що для перевезення небезпечних вантажів необхідно отримати ліцензію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»].<br />
== Провізна плата ==<br />
Плата за договором перевезення встановлюється відповідно до затверджених тарифів на перевезення вантажу, що застосовуються на певному виді транспорту згідно із законодавством про державне регулювання цін і тарифів, а в разі їх відсутності - за взаємною домовленістю сторін, якщо цим не порушуються вимоги антимонопольного законодавства.<br />
<br />
При невизначенні сторонами в договорі розміру провізної плати стягується розумна плата ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 916 ЦК України]). Встановити "розумність плати" можна виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 632 ЦК України]). Якщо перевізник на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, який є власником (володільцем) вантажу, виконує роботи чи надає послуги, не передбачені тарифами, це оплачується додатково за домовленістю сторін ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 916 ЦК України]).<br />
<br />
Організації і підприємства транспорту загального користування за свій рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законодавством, можуть встановлювати пільгові умови перевезень вантажу.<br />
== Строки доставки вантажу ==<br />
Строки доставки вантажу встановлюються кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Якщо строк перевезення нормативно не визначений, він може встановлюватися договором.<br />
<br />
У разі відсутності нормативних і договірних строків вважається, що перевізник повинен доставити вантаж у розумний строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 919 ЦК України]). ''Розумним слід вважати такий строк'', який необхідний транспортній організації для транспортування вантажу за наявних умов перевезення. кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.<br />
== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з перевезення вантажу ==<br />
Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу визначаються в актах транспортного законодавства та договорах. Кожний вид перевезення вантажу має певні особливості змісту відповідного договору. Однак можна виділити деякі права та обов´язки перевізника, відправника і одержувача, що є загальними для всіх договорів перевезення вантажу.<br />
=== Права та обов'язки перевізника ===<br />
'''За договором перевезення вантажу перевізник зобов´язаний:'''<br />
* надати придатні для перевезення транспортні засоби у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br />
Розрізняють технічну й комерційну придатність транспортних засобів для перевезень. Технічна придатність характеризує їх справність, а комерційна - інші властивості транспортних засобів. Надані транспортні засоби чи контейнери можуть бути технічно справними, однак забрудненими, зі стійким запахом, не продезінфікованими тощо, і це може негативно вплинути під час транспортування на якість вантажу. В такому разі їх слід розглядати як непридатні в комерційному відношенні для перевезення певного вантажу;<br />
* своєчасно здійснити завантажувально-розвантажувальні роботи у випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами) і (або) договорами;<br />
* забезпечити під час транспортування цілісність і схоронність вантажу.<br />
Для перевезень певних видів вантажу обов´язок перевізника забезпечити цілісність і схоронність вантажу набуває особливого значення, оскільки його виконання полягає в додержанні особливих правил перевезення. Так, швидкопсувні вантажі перевозяться відповідно до Правил перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873];<br />
* своєчасно доставити вантаж до пункту призначення;<br />
* після доставки вантажу в пункт призначення повідомити про це вантажоодержувача та передати йому вантаж. На цьому закінчується виконання договору перевезення;<br />
* в окремих випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами), при здачі вантажу одержувачу перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу. Наприклад, такі випадки при перевезенні вантажу залізницею визначені в п. 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу, завантаженого залізницею тощо).<br />
'''Перевізник має право:'''<br />
* застави на переданий йому вантаж або ж притримати його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов´язання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 916 ЦК України]);<br />
* відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 917 ЦК України]).<br />
=== Права та обов'язки відправника ===<br />
'''На відправника покладаються обов´язки:'''<br />
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами);<br />
* пред´явити комплект заповнених транспортних документів;<br />
* пред´явити вантаж, який підлягає перевезенню, у належній тарі та (або) упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.<br />
Належність тари і упаковки означає, що при розміщенні в них товару (вантажу) вони забезпечують його захист від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, а в окремих випадках ще й захист довкілля від забруднення;<br />
* у випадках, передбачених договором, своєчасно здійснити завантажувальні роботи із додержанням правил, встановлених актами транспортного законодавства.<br />
''Відправник вантажу має право'' відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним (як у технічному, так і в комерційному аспектах) для перевезення цього вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 917 ЦК України]).<br />
=== Права та обов'язки одержувача ===<br />
''Одержувач набуває обов´язків переважно з моменту прибуття вантажу. '''Він зобов´язується''':''<br />
* прийняти вантаж у перевізника;<br />
* у випадках, передбачених договором, здійснити розвантажувальні роботи, а також повністю очистити рухомий склад всередині та зовні у строки, встановлені транспортними кодексами (статутами) або договором;<br />
* своєчасно вивезти зі станції вантаж. У разі порушення строків вивезення вантажу стягується додаткова плата за його зберігання на залізниці;<br />
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами).<br />
'''Права одержувача:'''<br />
* перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу, залучивши до цього представника перевізника і оплативши його участь;<br />
* відмовитися від прийняття вантажу в разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.<br />
== Відповідальність сторін ==<br />
У разі порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю між ними, якщо інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами).<br />
<br />
'''Відповідальність перевізника настає у разі:'''<br />
# ненадання транспортного засобу;<br />
# втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;<br />
# прострочення доставки вантажу;<br />
# подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо.<br />
Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.<br />
<br />
У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.<br />
<br />
'''Відправник несе відповідальність за:'''<br />
# незабезпечення завантаження маршруту;<br />
# невикористання наданого транспортного засобу;<br />
# несвоєчасне пред´явлення вантажу;<br />
# затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;<br />
# пред´явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей;<br />
# неправильне зазначення в масі, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо.<br />
'''На одержувача покладається відповідальність за:'''<br />
# здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;<br />
# пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;<br />
# затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.<br />
<u>Строк позовної давності за договором перевезення вантажу становить 1 рік</u> (ч.3 ст.925 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).<br />
== Зразок договору ==<br />
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/4/44/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BC_.doc Медіа:Договір_перевезення_транспортом_.doc].<br />
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9&diff=41139Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій2023-01-27T14:12:46Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України “Про пенсійне забезпечення”]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”]<br />
== Обчислення пенсії в Україні ==<br />
Нарахування пенсій, обчислення розміру пенсії та перерахунок відбувається згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]. Вказаний Закон розповсюджується тільки на застрахованих осіб, які сплачують внески в Пенсійний фонд України самостійно, або за яких внески сплачують їх роботодавці та організації.<br />
== Порядок обчислення розміру пенсії ==<br />
Розмір пенсії обчислюється, згідно встановленим нормам у відсотках до середньомісячного заробітку. Для обчислення розміру пенсії береться середньомісячний фактичний заробіток, маючи на увазі зарплату (або дохід) людини за будь-які 60 місяців поспіль до 1 липня 2000 року та за весь період страхового стажу після 1 липня 2000 року. При нарахуванні розміру пенсії береться до уваги не номінальна зарплата майбутнього пенсіонера, а зкоригований заробіток. Коефіцієнт заробітку людини розраховується шляхом ділення середньої зарплати за певний місяць на середню зарплату по країні за цей самий місяць.<br />До заробітку для нарахування пенсій включаються усі види оплати праці, на які, згідно діючим правилам, нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 № 1170. Для виходу на пенсію за віком у 2023 році після досягнення віку 60 років потрібно мати страховий стаж не менше 30 років. З кожним наступним роком страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, поступово зростатиме і у 2028 році необхідний страховий стаж становитиме 35 років.<br />
<br />
Якщо у людини на час досягнення зазначеного пенсійного віку немає необхідного страхового стажу, вона зможе вийти на пенсію за віком пізніше, після досягнення 63 або 65 років. Якщо людина продовжуватиме офіційно працювати та набуде необхідний страховий стаж, то пенсія може бути призначена відразу після його набуття.<br />
<br />
У разі відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком після 60 та 63 років, пенсію можна отримати після 65 років. Але для цього потрібно мати мінімум 15 років страхового стажу.<br />
<br />
Тривалість страхового стажу, яка дає право на пенсію, визначається на дату досягнення пенсійного віку.<br />
<br />
Розмір пенсій за віком становить 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру. Якщо стаж роботи більш ніж 35 років для чоловіків та 30 років для жінок, то пенсія зростає на 1 відсоток заробітку за кожний рік понад стажу. Якщо стаж не повний, розмір пенсії нараховується згідно відпрацьованому стажу.<br />
== Обчислення розміру пенсії по інвалідності ==<br />
Пенсії з інвалідності нараховуються у двох випадках:<br />
* Трудове каліцтво або професійне захворювання;<br />
* Загальне захворювання.<br />
Пенсія з інвалідності в залежності від групи інвалідності призначується в таких розмірах:<br />
* Особам з інвалідністю I групи – 100 відсотків пенсії за віком;<br />
* Особам з інвалідністю II групи – 90 відсотків пенсії за віком;<br />
* Особам з інвалідністю III групи – 50 відсотків пенсії за віком.<br />
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності такого страхового стажу:<br />
<br />
у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;<br />
<br />
у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;<br />
<br />
у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;<br />
<br />
у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;<br />
<br />
у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;<br />
<br />
у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.<br />
<br />
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 Закону.<br />
<br />
На відміну від пенсій за віком, пенсії з інвалідності призначаються не безстроково на час інвалідності, встановленої органами медично-соціальної експертизи. Лише особам, які досягли віку 60 років пенсія з інвалідності призначається довічно.<br />
<br />
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.<br />
== Обчислення розміру пенсії з приводу втрати годувальника ==<br />
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім’ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.<br />
<br />
Батьки та чоловік (дружина) померлого, що не були на його утриманні, мають право на пенсію з приводу втрати годувальника, якщо втратили джерело засобів існування.<br />
<br />
'''Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника:'''<br />
<br />
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: <br />
*на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; <br />
*на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.<br />
Загальний розмір пенсії на родину з приводу втрати годувальника залежить від кількості членів родини померлого, середнього заробітку та не залежить від причини його смерті (тобто, родинам, годувальник яких помер внаслідок загального захворювання, та родинам, що втратили годувальника внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, пенсії нараховуються в однакових розмірах).<br /><br />
Обчислення розміру пенсії громадянам, які мають право на декілька видів пенсій одночасно<br />
Якщо робітник має право на декілька видів пенсій одночасно, йому нараховується одна пенсія на його вибір.<br /><br />
== Розмір нарахування пенсії працюючим пенсіонерам ==<br />
Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або з інвалідності не менше 2-х років після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, з більш високим заробітком, ніж той, з якого була нарахована пенсія, згідно їх заяви нараховується новий, більш високий розмір пенсії.<br />
<br />
Пенсії не оподатковуються та сплачуються без урахування заробітку (доходу), що отримується, за місцем фактичного мешкання пенсіонера незалежно від прописки.<br />
== Обчислення розміру пенсії за вислугу років ==<br />
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Розмір пенсії, перелік працівників та окремих категорії працівників які мають право на пенсію за вислугу років, передбачено ст. ст. 52-55 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України “Про пенсійне забезпечення”] від 05.11.1991 № 1788-XII.<br />
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]<br />
[[Категорія:Пенсіонери]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=39592Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості2022-10-12T15:18:33Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Закон України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”]<br />
== Характеристика статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості ==<br />
Питання взаємовідносин між військовослужбовцями регулюється статутами України. Передусім це [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарний статут Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України]. <br />
<br />
Військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. <br />
<br />
Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:<br />
* додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями;<br />
* додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно;<br />
* зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного;<br />
* поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.<br />
За порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності відносин підлеглості, передбачена кримінальна відповідальність. <br />
<br />
Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2833 Кримінальним кодексом України] кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2868 Стаття 406 Кримінального кодексу України] охоплює не всі випaдки нестатутних взаємовідносин, а лише ті, які пов’язані з приниженням честі і гідності, чи знущанням над потерпілим або сполучені з насильством.<br />
== Склад кримінального правопорушення ==<br />
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====<br />
Родовий об’єкт – це порушення суспільних відносин щодо порядку несення військової служби.<br />
<br />
Безпосередній об’єкт злочину – порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості.<br />
<br />
Додатковий безпосередній об’єкт – честь і гідність особи. <br />
==== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ====<br />
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення полягає в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в: 1) в завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.<br />
<br />
Статутні правила відносин між військовослужбовцями визначенні у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарному статут Збройних Сил України].<br />
<br />
Побої - це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.<br />
<br />
Інше насильство – це різні види фізичного і психологічного впливу на потерпілого, які не є побоями і не спричинили тілесні ушкодження. Наприклад вимога до потерпілого виконувати свої обов’язки, відбирання їжі чи особистих речей. <br />
==== Суб’єкт кримінального правопорушення ====<br />
Суб’єктом кримінального правопорушення є військовослужбовець, який не знаходиться у відносинах підлеглості з потерпілим. ''' '''<br />
==== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ====<br />
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто військовослужбовець повинен усвідомлювати, що своїми діями порушує статутні правила Збройних Сил України, а також той факт, що з потерпілим він не перебуває у відносинах підлеглості. <br />
== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==<br />
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
# щодо кількох осіб; <br />
# яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; <br />
# яке має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем.<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
# вчиненні групою осіб; <br />
# із застосуванням зброї; <br />
# яке спричинило тяжкі наслідки.<br />
== Корисні статті ==<br />
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2 Кримінальна відповідальність військовослужбовців]<br />
__ОБОВ_ЗМІСТ__<br />
[[Категорія:Трудове право]]<br />
[[Категорія:Військова служба]]<br />
[[Категорія:Військовослужбовці]]<br />
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=39591Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості2022-10-12T15:15:35Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Закон України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”]<br />
== Характеристика статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості ==<br />
Питання взаємовідносин між військовослужбовцями регулюється статутами України. Передусім це [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарний статут Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України]. <br />
<br />
Військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. <br />
<br />
Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:<br />
* додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями;<br />
* додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно;<br />
* зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного;<br />
* поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.<br />
За порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності відносин підлеглості, передбачена кримінальна відповідальність. <br />
<br />
Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2833 Кримінальним кодексом України] кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2868 Стаття 406 Кримінального кодексу України] охоплює не всі випaдки нестатутних взаємовідносин, а лише ті, які пов’язані з приниженням честі і гідності, чи знущанням над потерпілим або сполучені з насильством.<br />
== Склад кримінального правопорушення ==<br />
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====<br />
Родовий об’єкт – це порушення суспільних відносин щодо порядку несення військової служби.<br />
<br />
Безпосередній об’єкт злочину – порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості.<br />
<br />
Додатковий безпосередній об’єкт – честь і гідність особи. <br />
==== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ====<br />
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення полягає в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в: 1) в завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.<br />
<br />
Статутні правила відносин між військовослужбовцями визначенні у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарному статут Збройних Сил України].<br />
<br />
Побої - це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.<br />
<br />
Інше насильство – це різні види фізичного і психологічного впливу на потерпілого, які не є побоями і не спричинили тілесні ушкодження. Наприклад вимога до потерпілого виконувати свої обов’язки, відбирання їжі чи особистих речей. <br />
==== Суб’єкт кримінального правопорушення ====<br />
Суб’єктом кримінального правопорушення є військовослужбовець, який не знаходиться у відносинах підлеглості з потерпілим. ''' '''<br />
==== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ====<br />
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто військовослужбовець повинен усвідомлювати, що своїми діями порушує статутні правила Збройних Сил України, а також той факт, що з потерпілим він не перебуває у відносинах підлеглості. <br />
== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==<br />
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
# щодо кількох осіб; <br />
# яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; <br />
# яке має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем.<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
# вчиненні групою осіб; <br />
# із застосуванням зброї; <br />
# яке спричинило тяжкі наслідки.<br />
== Корисні статті ==<br />
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2 Кримінальна відповідальність військовослужбовців]<br />
<br />
__ОБОВ_ЗМІСТ__</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB_%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=39590Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості2022-10-12T15:14:11Z<p>Ivanna.tychkovska: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] * [https://zak...</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Закон України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”]<br />
<br />
== Характеристика статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості ==<br />
Питання взаємовідносин між військовослужбовцями регулюється статутами України. Передусім це [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарний статут Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України]. <br />
<br />
Військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. <br />
<br />
Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця:<br />
<br />
* додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями;<br />
* додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно;<br />
* зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного;<br />
* поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.<br />
<br />
За порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності відносин підлеглості, передбачена кримінальна відповідальність. <br />
<br />
Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2833 Кримінальним кодексом України] кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.<br />
<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2868 Стаття 406 Кримінального кодексу України] охоплює не всі випaдки нестатутних взаємовідносин, а лише ті, які пов’язані з приниженням честі і гідності, чи знущанням над потерпілим або сполучені з насильством.<br />
<br />
== Склад кримінального правопорушення ==<br />
<br />
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====<br />
Родовий об’єкт – це порушення суспільних відносин щодо порядку несення військової служби.<br />
<br />
Безпосередній об’єкт злочину – порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості.<br />
<br />
Додатковий безпосередній об’єкт – честь і гідність особи. <br />
<br />
==== '''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====<br />
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення полягає в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в: 1) в завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.<br />
<br />
Статутні правила відносин між військовослужбовцями визначенні у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n11 Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n12 Дисциплінарному статут Збройних Сил України].<br />
<br />
Побої - це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.<br />
<br />
Інше насильство – це різні види фізичного і психологічного впливу на потерпілого, які не є побоями і не спричинили тілесні ушкодження. Наприклад вимога до потерпілого виконувати свої обов’язки, відбирання їжі чи особистих речей. <br />
<br />
==== '''Суб’єкт кримінального правопорушення''' ====<br />
Суб’єктом кримінального правопорушення є військовослужбовець, який не знаходиться у відносинах підлеглості з потерпілим. ''' ''' <br />
<br />
==== '''Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення''' ====<br />
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто військовослужбовець повинен усвідомлювати, що своїми діями порушує статутні правила Збройних Сил України, а також той факт, що з потерпілим він не перебуває у відносинах підлеглості. <br />
<br />
== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==<br />
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
<br />
# щодо кількох осіб; <br />
# яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; <br />
# яке має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем.<br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є порушення вказаних правил: <br />
<br />
# вчиненні групою осіб; <br />
# із застосуванням зброї; <br />
# яке спричинило тяжкі наслідки.<br />
<br />
== Корисні статті ==<br />
<br />
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2 Кримінальна відповідальність військовослужбовців]<br />
<br />
<nowiki>[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]</nowiki><br />
<br />
<nowiki>[[Категорія:Військова служба]]</nowiki><br />
<br />
<nowiki>[[Категорія:Військовослужбовці]]</nowiki><br />
<br />
<nowiki>[[Категорія:Трудове право]]</nowiki><br />
<br />
__ОБОВ_ЗМІСТ__</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=38998Призначення та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення2022-08-31T14:12:22Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text Закон України «Про державну службу»]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text Закон України "Про повну загальну середню освіту"]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/78-2001-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»] <br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/82-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 82 "Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу""]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/84-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 "Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2013-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №174 “Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів”]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/268-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268"Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1026-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1026 "Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1222-2002-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1222 «Про реалізацію окремих положень і норм, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту», статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», статтями 18 і 22 Закону України «Про позашкільну освіту», статтею 30 Закону України «Про дошкільну освіту»] <br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04 Наказ Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 "Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1130-05 Наказ Міністерства освіти та науки України від 26.09.2005 № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04 Наказ Державного комітету статистики України від 13.01.2014 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”] <br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_773282-12 Лист Міністерства охорони здоров'я та Профспілка працівників охорони здоров'я України від 23.03.2012 № 10.01.67/773, № 03-93 “Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення”]<br />
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN38689.html Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2008 № 5305/0/14-08/06 “Про роботу за сумісництвом”]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v506_203-09 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2009 №506/13/84-09 «Щодо нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення»] <br />
* [https://buhgalter.com.ua/upload/news/2017/2/List_MSP_23_12_2016_1791_0_101-16_281.doc Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23.12.2016 № 1791/0/101-16/281 “Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної відпустки держслужбовцю”]<br />
== Хто має право на матеріальну допомогу на оздоровлення ==<br />
Для підприємств і організацій, які не фінансуються з бюджетів, нормативного регламентування надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, при цьому відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі. Утім, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками бюджетної сфери чітко регламентована законами України, постановами Уряду, галузевими наказами. Важливі нюанси прописують також і в положенні про надання матеріальної допомоги, що є додатком до колективного договору. Для окремих категорій працівників надання матеріальної допомоги на оздоровлення є обов’язковим. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до фонду оплати праці. Тому маємо право прирівняти її до заробітної плати і нараховувати на неї зарплатні податки: ПДФО та військовий збір. <br />
<br />
'''Категорії працівників, для яких обов’язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, визначені у нормативно-правових актах''':<br />
* державні службовці - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n656 ст. 57 Закону України «Про державну службу»];<br />
* посадові особи місцевого самоврядування - [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/268-2006-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»];<br />
* педагогічні та науково-педагогічні — [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n836 ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту»];<br />
* робітники бюджетних закладів та установ освіти, не прилічені до педагогічних та науково-педагогічних —[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1130-05 пп. 5 п. 4 Наказу МОН від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»];<br />
* медичні та фармацевтичні працівники — [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2011-%D0%BF абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»]; <br />
* бібліотекарі — [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/84-2005-%D0%BF п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек»]; <br />
* працівники будинків культури, музеїв — [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1026-2015-%D0%BF п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань»;] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/82-2005-%D0%BF п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 року «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу»»]<br />
=== Матеріальна допомога на оздоровлення державним службовцям ===<br />
''Коли державний службовець набуває права на матеріальну допомогу на оздоровлення''. <br />
<br />
Перші шість місяців держслужбовцю зазвичай доводиться працювати без оплачуваної відпустки. Недарма ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 стаття 10 Закону України «Про відпустки»] говорить: «Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі, організації». З цієї норми і випливає, що '''новоприйнятий держслужбовець набуде права на отримання грошової допомоги на оздоровлення у повному обсязі після спливу шести місяців безперервної роботи у цьому державному органі.'''<br />
<br />
''Як виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю, який змінив місце роботи''.<br />
<br />
Грошова допомога за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n656 статтею 57 Закону України “Про державну службу”] є гарантованою виплатою, що '''виплачується один раз на рік''' при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Тож коли у держоргані формують фонд оплати праці на відповідний бюджетний рік, для кожного працівника передбачають одну допомогу для оздоровлення. І незалежно від того, змінював державний службовець місце роботи чи ні, він має право на отримання таких коштів лише один раз. Такий вердикт винесло [https://i.factor.ua/ukr/journals/ot/2017/october/issue-20/article-31502.html Мінсоцполітики у листі від 23.12.2016 № 1791/0/101-16/281 “Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної відпустки держслужбовцю”]<br />
<br />
''Чи виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю у період дисциплінарного стягнення.''<br />
<br />
Допоки діє дисциплінарне стягнення, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n862 стаття 151 Кодексу законів про працю України] забороняє застосовувати до працівника заходи заохочення. Ми ж знаємо, що до заохочувальних виплат належать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04 (п. 2.3 наказу державного комітету статистики України від 13.01.2014 № 5 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”)]. А '''виплата матеріальної допомоги для оздоровлення державним службовцям є обов'язковою виплатою''' при наданні щорічної відпустки, передбаченою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Законом України “Про державну службу”]. І немає значення притягнуто держслужбовця до дисциплінарної відповідальності чи ні.<br />
=== Допомога на оздоровлення педагогічним та медичним працівникам ===<br />
''Працівники, які обіймають посади педагогічних чи науково-педагогічних працівників'' мають право на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Це передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n836 частиною 1 статті 57 Закону України «Про освіту»] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/78-2001-%D0%BF пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту»], частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»]. Посадові оклади окремих педагогічних працівників, які мають відповідні звання (приміром, «старший викладач», «викладач-методист») або працюють у спеціалізованих закладах (із особливим режимом, з особами з інвалідністю та дітьми, які мають вади в розумовому або фізичному розвитку), формуються з урахуванням підвищень. Тому матеріальна допомога на оздоровлення нараховується з урахуванням підвищених окладів. При цьому, на думку Міністерства освіти та науки України та Профспілки працівників освіти та науки [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS6788.html лист Міністерства освіти і науки від 11.06.2001 № 1/9-223, № 02-8/267 “Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки”] , '''виплата допомоги педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання.'''<br />
<br />
Починаючи з 1 вересня 2002 року відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1222-2002-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1222 «Про реалізацію окремих положень і норм, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту», статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», статтями 18 і 22 Закону України «Про позашкільну освіту», статтею 30 Закону України «Про дошкільну освіту»] виплата допомоги на оздоровлення педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться в повному обсязі, тобто '''в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати)'''.<br />
Стосовно залежності розміру допомоги від обсягу виконуваної роботи, то в спільному [http://pon.cn.ua/spilnyy-lyst-minosvity-ck-11-06-2001/ листі Міністерства освіти і науки України № 1-9/223 та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України № 02-8/267 від 11 червня 2001 року «Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки»] роз’яснено, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.<br />
У листі зазначено, що виплата допомоги провадиться цим працівникам тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання.<br />
Таке застереження викликано тим, що багато з педагогічних та науково-педагогічних працівників працюють у декількох навчальних закладах. Тому для забезпечення рівних прав тим працівникам, які працюють в одному навчальному закладі, та тим, які працюють у декількох таких закладах, врегульовано, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки має надаватися в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за одним, а не кожним місцем роботи.<br />
Тому норма щодо виплати допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам тільки за місцем основної роботи не може стосуватися випадків, що стосуються роботи жінок у період перебування у відпустці для догляду за дитиною на умовах неповного робочого часу.<br />
<br />
''Для медичних та фармацевтичних працівників'' надання допомоги на оздоровлення гарантовано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2011-%D0%BF абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»]. І виплачують її '''у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки'''. До того ж, як роз'яснили Міністерство охорони здоров’я та Профспілка працівників охорони здоров’я України у [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_773282-12 листі від 23.03.2012 № 10.01.67/773, № 03-93 “Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення”], допомогу на оздоровлення виплачують за основним місцем роботи працівника у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).<br />
<br />
Допомогу на оздоровлення за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»] '''не виплачують працівникам''', які обіймають посади:<br />
* що не потребують медичної освіти, за винятком передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0195282-92 наказом Міністерства охорони здоров’я від 25.12.1992 №195 “Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю”] , навіть якщо вони її мають. Це технічні службовці (медичні реєстратори, сестра-господарка) і робітники (дезінфектори, молодші медичні сестри тощо);<br />
* професіоналів з вищою немедичною освітою, допущених до медичної діяльності. Перелік їх спеціальностей затверджено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0895-09 наказом Міністерством охорони здоров’я від 12.08.2009 р. № 588 “Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров'я” біологи, бактеріологи, хіміки та інші].<br />
Виняток — ''протитуберкульозні заклади''. Із 01.07.2013 р. для працівників таких закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, і працюють з живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, де перебувають такі хворі, '''допомога на оздоровлення також має обов’язковий характер''' крім тих, кому її виплачують за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»]. Підстава — [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0103500-18 постанова Правління національного банку України від 01.06.2011 № 174 “Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні”]. До такої категорії якраз потрапляють професіонали з вищою немедичною освітою, молодший медичний персонал, прибиральники приміщень, у яких перебувають хворі на туберкульоз.<br />
=== Допомога на оздоровлення при наданні відпустки в умовах неповного робочого дня ===<br />
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 статті 179 Кодексу законів про працю України] за бажанням ''жінок, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною'' вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу.<br />
Ця норма застосовується також для тих ''працівниць, яким згідно із законодавством установлено ''скорочену тривалість робочого часу'''', зокрема учителів, яким згідно із статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n344 51 Кодексу законів про працю України] встановлюється скорочена тривалість робочого часу. <br>'''<br />
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n313 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту»] педагогічне навантаження вчителя, тобто час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу, становить 18 навчальних годин на тиждень, що складає норму тарифну ставку.<br />
Тому педагогічне навантаження вчителя обсягом менше 18 годин на тиждень є неповним робочим часом.<br />
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 частиною третьою статті 56 Кодексу законів про працю України] робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.<br />
Час фактичної роботи, зокрема на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 пункт 1 частини першої статті 9 Закону «Про відпустки»]. Тому '''вчителька, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку.'''<br />
<br />
Відповідно до [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN38689.html роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 “Про роботу за сумісництвом”] законодавство не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого дня – на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах чи на іншому підприємстві. На думку міністерства, трудовий договір на умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом. Проте у випадку, коли за основним місцем роботи жінка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і одночасно виявила бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу за посадою, за якою вона працювала до відпустки і яка зберігається за нею на період перебування у такій відпустці, укладення окремого трудового договору за сумісництвом законодавством не передбачено.<br />
<br />
Оскільки допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам гарантовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n836 статтею 57 Закону України «Про освіту»] та враховуючи норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 статті 56 КЗпП України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»], вчительці, яка працює на умовах неповного робочого часу у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, при наданні щорічної відпустки має виплачуватися допомога на оздоровлення у розмірі '''ставки заробітної плати''', що встановлюється за 18 навчальних годин на тиждень залежно від її кваліфікаційної категорії.<br />
== Умови отримання матеріальної допомоги на оздоровлення ==<br />
Головною умовою гарантованої виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові щорічної відпустки (або її частини). Так, для державних службовців обов’язково допомогу на оздоровлення надають до щорічної основної відпустки. У разі виходу працівника, скажімо, в додаткову відпустку у зв’язку з навчанням чи у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку допомога на оздоровлення не надається.<br />
'''Рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця.'''<br />
Водночас для тих працівників бюджетної сфери, яким допомогу на оздоровлення виплачують за рішенням керівника та лише за наявності економії фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період за заявою працівника. Адже законодавство, яке дозволяє надання матеріальної допомоги на оздоровлення, не прив’язує її виплату до факту надання щорічної відпустки.<br />
== Рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ==<br />
'''Рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення документується окремим наказом.''' Рішення про надання щорічної відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця. Інформація, що міститься у цих наказах, має різну соціальну значущість. Тому Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0571-12 наказом Мін’юсту України від 12.04.2012 № 578/5 “Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів”] (далі — Перелік), для цих підвидів наказів встановлено різні строки зберігання. Так, статтею 16-б Переліку для наказів про надання матеріальної допомоги визначено строк зберігання '''75 років'''. А для наказів про надання щорічних відпусток у примітці до цієї ж статті встановлено п’ятирічний строк зберігання. За правилами діловодства не дозволяється зводити в одному розпорядчому документі управлінські рішення, інформація про які має різні строки зберігання.<br><br />
Відтак видаються окремі наказ про надання відпустки і наказ про надання матеріальної допомоги. Їх реєструють у різних журналах і долучають до різних справ. Накази про надання матеріальної допомоги реєструють та формують у справи разом з іншими наказами з кадрових питань тривалого (75 років) строку зберігання (про прийняття на роботу, звільнення, переведення на іншу посаду тощо).<br />
'''Матеріальна допомога на оздоровлення (працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників) надається незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.'''<br />
<br />
Відповідно до ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про відпустки»] за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.<br />
<br />
У такому разі може також бути виплачена матеріальна допомога на оздоровлення, крім випадків, коли особа отримує компенсацію за невикористану відпустку<br />
<br />
Як роз'яснив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Пленум Верховного Суду України у пунктах 7, 8 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»], оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має зясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами. Слід також враховувати, що умови та розмір оплати праці працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.<br />
== Розмір, розрахунок та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення ==<br />
'''Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі не більше одного посадового окладу раз на рік у разі оформлення основної щорічної відпустки.'''<br />
<br />
Зверніть увагу! Матеріальна допомога на оздоровлення за умови неповного робочого часу виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Оздоровчі виплати надають у межах встановленого в установі фонду оплати праці. Їх планують заздалегідь та обов’язково закладають у кошторисі.<br />
=== Розрахунок і виплата матеріальної допомоги на оздоровлення ===<br />
Розраховуємо матеріальну допомогу з урахуванням вимог законодавчих актів для різних категорій працівників на основі розміру посадового окладу. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення виплачується до щорічної основної відпустки, беремо розмір окладу на дату надання такої відпустки. Якщо працівник оформляє лише частину відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення надається один раз до будь-якої частини на розсуд працівника і виплачується повністю. Пам’ятайте, що одна безперервна частина відпустки не може тривати менше 14 календарних днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 ст. 12 Закону України «Про відпустки»]). Розмір допомоги залежить від категорії працівників, яким надають цю допомогу. Так, для педагогічних і науково-педагогічних працівників виплата допомоги на оздоровлення відбувається у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати).<br />
Так само і для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на оздоровлення виплачується її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної відпустки.<br />
Водночас, якщо йдеться про держслужбовців, то з травня 2016 року ця допомога виплачується у розмірі середньомісячної заробітної плат, яка обчислюється за два останні місяці перед місяцем надання відпустки.<br />
До відома! Якщо працівник не використав минулорічну відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можна виплатити у разі економії фонду оплати праці, якщо це не завадить виплаті матеріальної допомоги працівникам, що мають на неї право цьогоріч. Врахуйте, що є випадки, коли виплата матеріальної допомоги за минулий рік незаконна.<br />
== Корисні посилання ==<br />
* [https://i.factor.ua/ukr/journals/ot/2020/june/issue-11/article-109000.html Матеріальна допомога на оздоровлення для працівників з оплатою праці за ЄТС]<br />
* [https://new.bc-rada.gov.ua/pro_misto/novyny_partneriv/bezoplatna_pravova_dopomoha/0311_bezoplatna_pravova_dopomoha_informuie/80277.pdf Матеріальна допомога на оздоровлення]<br />
[[Категорія:Трудове право]]<br />
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]<br />
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]<br />
[[Категорія:Пільги у сфері освіти]]<br />
[[Категорія:Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E&diff=38007Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню2022-07-25T14:48:53Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України"]<br />
== Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання.<br />
<br />
Відповідно до пункту 1 ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої. Положення цієї статті відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої винесене рішення. <br />
<br />
Відповідно до п. 17 п[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 останови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України]", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.<br />
<br />
Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.<br />
== Види визнання судового рішення іноземного суду ==<br />
Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим.<br />
<br />
'''Просте визнання''' застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою.<br />
<br />
'''Кваліфіковане визнання''' являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини. <br />
<br />
[[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]].<br />
<br />
Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.<br />
<br />
У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.<br />
== Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Згідно зі ст. 471 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. <br />
<br />
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (ст.ст. 464-466) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.<br />
<br />
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:<br />
* засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;<br />
* офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;<br />
* засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br />
== Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст. 473 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
<br />
Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.<br />
<br />
Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.<br />
<br />
За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.<br />
<br />
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.<br />
<br />
Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.<br />
<br />
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.<br />
<br />
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] .<br />
<br />
Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.<br />
<br />
Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
== Судова практика ==<br />
[https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-325cs17/ Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-325цс17]<br />
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія:Виконання судових рішень]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E&diff=38006Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню2022-07-25T14:43:52Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України"]<br />
== Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання.<br />
<br />
Відповідно до пункту 1 ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої. Положення цієї статті відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої винесене рішення. <br />
<br />
Відповідно до п. 17 п[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 останови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України]", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.<br />
<br />
Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.<br />
== Види визнання судового рішення іноземного суду ==<br />
Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим.<br />
<br />
'''Просте визнання''' застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою.<br />
<br />
'''Кваліфіковане визнання''' являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини. <br />
<br />
[[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]].<br />
<br />
Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.<br />
<br />
У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.<br />
== Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Згідно зі ст. 471 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. <br />
<br />
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (ст.ст. 464-466) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.<br />
<br />
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:<br />
* засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;<br />
* офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;<br />
* засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br />
== Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст.73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
<br />
Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.<br />
<br />
Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.<br />
<br />
За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.<br />
<br />
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.<br />
<br />
Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.<br />
<br />
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.<br />
<br />
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] .<br />
<br />
Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.<br />
<br />
Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
== Судова практика ==<br />
[https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-325cs17/ Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-325цс17]<br />
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія:Виконання судових рішень]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E&diff=38005Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню2022-07-25T14:38:27Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України"]<br />
== Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання.<br />
<br />
Відповідно до пункту 1 ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої. <br />
<br />
Положення цієї статті відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої винесене рішення.<br />
<br />
Відповідно до п. 17 п[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 останови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України]", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.<br />
<br />
Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.<br />
== Види визнання судового рішення іноземного суду ==<br />
Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим.<br />
<br />
'''Просте визнання''' застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою.<br />
<br />
'''Кваліфіковане визнання''' являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини. <br />
<br />
[[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]].<br />
<br />
Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.<br />
<br />
У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.<br />
== Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Згідно зі ст. 471 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. <br />
<br />
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (ст.ст. 464-466) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.<br />
<br />
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:<br />
* засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;<br />
* офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;<br />
* засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br />
== Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==<br />
Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст.73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
<br />
Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.<br />
<br />
Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.<br />
<br />
За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.<br />
<br />
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.<br />
<br />
Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.<br />
<br />
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.<br />
<br />
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] .<br />
<br />
Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.<br />
<br />
Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
== Судова практика ==<br />
[https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-325cs17/ Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-325цс17]<br />
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br />
[[Категорія:Виконання судових рішень]]<br />
[[Категорія:Суди]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%85%D1%96%D0%B4_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA,_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8E_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4%D1%83&diff=25151Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду2021-01-22T14:58:08Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/ed20120412 Земельний кодекс України]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/va007700-04 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/va007700-04 Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 01 січня 2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами"] <br />
<br />
== Загальні положення ==<br />
Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 до статті 120 Земельного кодексу України] у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування<br />
земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. '''До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що <u>перебуває у власності</u> іншої особи, переходить <u>право власності</u> на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення'''.<br />
<br />
'''Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що <u>перебуває у користуванні</u>, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить <u>право користування</u> земельною ділянкою''', на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.<br />
<br />
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за [[Договір довічного утримання|договором довічного утримання]] право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).<br />
<br />
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.<br><br />
Відповідно до ст. 6 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text "Про іпотеку"], якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.<br />
<br />
==Перехід права користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди==<br />
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.<br />
<br />
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є '''кадастровий номер земельної ділянки,''' право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.<br />
<br />
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3170 статті 638 Цивільного кодексу України] договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.<br />
<br />
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. <br />
<br />
==Перехід права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності==<br />
<br />
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України] (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).<br />
<br />
== Реєстрація прав власності==<br />
<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 статей 3 та 31<sup>2</sup> Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така нотаріальна дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. У зазначених випадках державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, не якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.<br />
<br />
З метою виконання новим власником житлового будинку (будівлі, споруди) вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 377 Цивільного кодексу України], згідно якої до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), новий власник має вжити заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].<br />
[[Категорія: Право власності на землю]]<br />
[[Категорія: Право користування землями]]<br />
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8&diff=18729Публічна обіцянка винагороди2020-04-06T08:10:43Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Умови оголошення конкурсу. */</p>
<hr />
<div>==Нормативна база==<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
== Поняття та види публічної обіцянки винагороди ==<br />
'''Публічна обіцянка винагороди''' - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.<br />
=== Види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди: ===<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.<br />
== Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу ==<br />
=== Ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу: ===<br />
* обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1144 ЦК України]). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб.<br />
* в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1145 ЦК України]);<br />
* із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;<br />
* для завдання можуть бути встановлені місце і строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1146 ЦК України]);<br />
* відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1144 ЦК України] у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.<br />
Якщо винагорода має немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1148 ЦК України]).<br />
Ця особа має право:<br />
* змінити завдання та умови надання винагороди ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1147 ЦК України]);<br />
* публічно оголосити про припинення завдання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1149 ЦК України]).<br />
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 2, 3 ст. 1147 ЦК України]).<br />
У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).<br />
<br />
=== '''Правові наслідки виконання завдання''' (згідно ст. 1148 ЦК) ===<br />
* У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.<br />
* Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.<br />
Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.<br />
<br />
=== '''Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди''' ===<br />
Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:<br />
* закінчення строку для передання результату;<br />
* передання результату особою, яка першою виконала завдання.<br />
<br />
=== '''Право на публічне оголошення припинення завдання''' ===<br />
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.<br />
<br />
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.<br />
<br />
== Публічної обіцянка нагороди за результатами конкурсу. ==<br />
Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу.<br /><br />
=== Види конкурсу: ===<br />
* '''''Відкритий конкурс''''' - пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу. <br />
* '''''Закритий конкурс''''' - засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику.<br />
=== Етапи конкурсу ===<br />
*#оголошення конкурсу. - публічно через засоби масової інформації або іншим чином;<br />
*#надання робіт на конкурс;<br />
*#оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);<br />
*#підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця: <br />
*#*присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;<br />
*#*присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);<br />
*#*відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;<br />
*#*присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).<br /><br />
*#сплата винагороди. <br />
*#повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1157 ЦК України] умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає Його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї.<br /><br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
| УВАГА!''Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду''<br />
|}<br />
=== Умови оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! Обов'язкові умови!! Факультативні умови<br />
|-<br />
| <br />
# виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;<br />
# строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії - це може бути або конкретна дата, або проміжок часу;<br />
# кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них. <br />
# відомості про засновника конкурсу;<br />
# місце подання роботи;<br />
# порядок підведення підсумків і строк оголошення результатів.<br />
|| <br />
# вимоги щодо оформлення робіт. <br />
# наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, макет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сценарію);<br />
# виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспівати, прочитати, станцювати тощо).<br />
# склад журі (конкурсної комісії), який визначається засновником конкурсу;<br />
# порядок і строк виплати винагороди;<br />
# порядок використання поданих на конкурс робіт;<br />
# порядок повернення робіт тощо.<br />
|}<br />
:<br />
'''Зміна умов конкурсу'''<br /> <br />
Змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа подала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1152 ЦК України]).<br /><br /><br />
'''Відмова від про ведення конкурсу.'''<br /> <br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1153 ЦК України] відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! '''Суб'єкти''' !! '''Обов'язки суб'єктів'''<br />
|-<br />
| ''Засновники конкурсу'': можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу). || <br />
* повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошенням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);<br />
* прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;<br />
* переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, визначити переможців, а якщо це передбачено умовами конкурсу, то і осіб, яким також належить винагорода (друге і третє місце, заохочувальні призи тощо);<br />
* видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. 3 ст. 1151 ЦК України);<br />
* за бажання використовувати в подальшому предмет конкурсу, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отримати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);<br />
* повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право залишити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьому він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).<br />
|-<br />
| ''Учасники'' : У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію і, відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подано одну роботу, він вважається таким, що не відбувся. ||<br />
* при поданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу (наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);<br />
* під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим способом, якщо це визначено умовами конкурсу;<br />
* не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;<br />
* надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє переважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. 3 ст. 1156 ЦК України).<br />
<br />
|}<br />
'''''Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.'''''<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8&diff=18728Публічна обіцянка винагороди2020-04-06T08:09:58Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Право на публічне оголошення припинення завдання */</p>
<hr />
<div>==Нормативна база==<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
== Поняття та види публічної обіцянки винагороди ==<br />
'''Публічна обіцянка винагороди''' - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.<br />
=== Види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди: ===<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.<br />
== Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу ==<br />
=== Ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу: ===<br />
* обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1144 ЦК України]). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб.<br />
* в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1145 ЦК України]);<br />
* із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;<br />
* для завдання можуть бути встановлені місце і строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1146 ЦК України]);<br />
* відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1144 ЦК України] у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.<br />
Якщо винагорода має немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1148 ЦК України]).<br />
Ця особа має право:<br />
* змінити завдання та умови надання винагороди ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1147 ЦК України]);<br />
* публічно оголосити про припинення завдання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1149 ЦК України]).<br />
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 2, 3 ст. 1147 ЦК України]).<br />
У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).<br />
<br />
=== '''Правові наслідки виконання завдання''' (згідно ст. 1148 ЦК) ===<br />
* У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.<br />
* Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.<br />
Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.<br />
<br />
=== '''Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди''' ===<br />
Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:<br />
* закінчення строку для передання результату;<br />
* передання результату особою, яка першою виконала завдання.<br />
<br />
=== '''Право на публічне оголошення припинення завдання''' ===<br />
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.<br />
<br />
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.<br />
<br />
== Публічної обіцянка нагороди за результатами конкурсу. ==<br />
Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу.<br /><br />
=== Види конкурсу: ===<br />
* '''''Відкритий конкурс''''' - пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу. <br />
* '''''Закритий конкурс''''' - засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику.<br />
=== Етапи конкурсу ===<br />
*#оголошення конкурсу. - публічно через засоби масової інформації або іншим чином;<br />
*#надання робіт на конкурс;<br />
*#оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);<br />
*#підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця: <br />
*#*присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;<br />
*#*присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);<br />
*#*відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;<br />
*#*присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).<br /><br />
*#сплата винагороди. <br />
*#повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1157 ЦК України] умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає Його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї.<br /><br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
| УВАГА!''Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду''<br />
|}<br />
=== Умови оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! Обов'язкові умови!! Факультативні умови<br />
|-<br />
| <br />
# виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;<br />
# строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії - це може бути або конкретна дата, або проміжок часу;<br />
# кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них. <br />
# відомості про засновника конкурсу;<br />
# місце подання роботи;<br />
# порядок підведення підсумків і строк оголошення результатів.<br />
|| <br />
# вимоги щодо оформлення робіт. <br />
# наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, макет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сценарію);<br />
# виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспівати, прочитати, станцювати тощо).<br />
# склад журі (конкурсної комісії), який визначається засновником конкурсу;<br />
# порядок і строк виплати винагороди;<br />
# порядок використання поданих на конкурс робіт;<br />
# порядок повернення робіт тощо.<br />
|}<br />
:<br />
'''Зміна умов конкурсу'''<br /> <br />
Змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа подала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1152 ЦК України]).<br /><br /><br />
'''Відмова від про ведення конкурсу.'''<br /> <br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1153 ЦК України] відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! '''Суб'єкти''' !! '''Обов'язки сторін'''<br />
|-<br />
| ''Засновники конкурсу'': можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу). || <br />
* повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошенням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);<br />
* прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;<br />
* переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, визначити переможців, а якщо це передбачено умовами конкурсу, то і осіб, яким також належить винагорода (друге і третє місце, заохочувальні призи тощо);<br />
* видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. 3 ст. 1151 ЦК України);<br />
* за бажання використовувати в подальшому предмет конкурсу, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отримати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);<br />
* повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право залишити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьому він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).<br />
|-<br />
| ''Учасники'' : У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію і, відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подано одну роботу, він вважається таким, що не відбувся. ||<br />
* при поданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу (наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);<br />
* під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим способом, якщо це визначено умовами конкурсу;<br />
* не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;<br />
* надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє переважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. 3 ст. 1156 ЦК України).<br />
<br />
|}<br />
'''''Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.'''''<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8&diff=18727Публічна обіцянка винагороди2020-04-06T08:08:54Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Правові наслідки виконання завдання (згідно ст. 1148 ЦК) */</p>
<hr />
<div>==Нормативна база==<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
== Поняття та види публічної обіцянки винагороди ==<br />
'''Публічна обіцянка винагороди''' - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.<br />
=== Види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди: ===<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.<br />
== Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу ==<br />
=== Ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу: ===<br />
* обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1144 ЦК України]). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб.<br />
* в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1145 ЦК України]);<br />
* із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;<br />
* для завдання можуть бути встановлені місце і строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1146 ЦК України]);<br />
* відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1144 ЦК України] у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.<br />
Якщо винагорода має немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1148 ЦК України]).<br />
Ця особа має право:<br />
* змінити завдання та умови надання винагороди ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1147 ЦК України]);<br />
* публічно оголосити про припинення завдання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1149 ЦК України]).<br />
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 2, 3 ст. 1147 ЦК України]).<br />
У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).<br />
<br />
=== '''Правові наслідки виконання завдання''' (згідно ст. 1148 ЦК) ===<br />
* У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.<br />
* Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.<br />
Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.<br />
<br />
=== '''Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди''' ===<br />
Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:<br />
* закінчення строку для передання результату;<br />
* передання результату особою, яка першою виконала завдання.<br />
<br />
=== '''Право на публічне оголошення припинення завдання''' ===<br />
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.<br />
<br />
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.<br />
<br />
== Публічної обіцянка нагороди за результатами конкурсу. ==<br />
Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу.<br /><br />
=== Види конкурсу: ===<br />
* '''''Відкритий конкурс''''' - пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу. <br />
* '''''Закритий конкурс''''' - засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику.<br />
=== Етапи конкурсу ===<br />
*#оголошення конкурсу. - публічно через засоби масової інформації або іншим чином;<br />
*#надання робіт на конкурс;<br />
*#оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);<br />
*#підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця: <br />
*#*присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;<br />
*#*присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);<br />
*#*відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;<br />
*#*присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).<br /><br />
*#сплата винагороди. <br />
*#повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1157 ЦК України] умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає Його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї.<br /><br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
| УВАГА!''Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду''<br />
|}<br />
=== Умови оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! Обов'язкові умови!! Факультативні умови<br />
|-<br />
| <br />
# виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;<br />
# строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії - це може бути або конкретна дата, або проміжок часу;<br />
# кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них. <br />
# відомості про засновника конкурсу;<br />
# місце подання роботи;<br />
# порядок підведення підсумків і строк оголошення результатів.<br />
|| <br />
# вимоги щодо оформлення робіт. <br />
# наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, макет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сценарію);<br />
# виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспівати, прочитати, станцювати тощо).<br />
# склад журі (конкурсної комісії), який визначається засновником конкурсу;<br />
# порядок і строк виплати винагороди;<br />
# порядок використання поданих на конкурс робіт;<br />
# порядок повернення робіт тощо.<br />
|}<br />
:<br />
'''Зміна умов конкурсу'''<br /> <br />
Змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа подала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1152 ЦК України]).<br /><br /><br />
'''Відмова від про ведення конкурсу.'''<br /> <br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1153 ЦК України] відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! '''Суб'єкти''' !! '''Обов'язки сторін'''<br />
|-<br />
| ''Засновники конкурсу'': можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу). || <br />
* повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошенням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);<br />
* прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;<br />
* переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, визначити переможців, а якщо це передбачено умовами конкурсу, то і осіб, яким також належить винагорода (друге і третє місце, заохочувальні призи тощо);<br />
* видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. 3 ст. 1151 ЦК України);<br />
* за бажання використовувати в подальшому предмет конкурсу, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отримати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);<br />
* повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право залишити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьому він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).<br />
|-<br />
| ''Учасники'' : У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію і, відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подано одну роботу, він вважається таким, що не відбувся. ||<br />
* при поданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу (наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);<br />
* під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим способом, якщо це визначено умовами конкурсу;<br />
* не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;<br />
* надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє переважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. 3 ст. 1156 ЦК України).<br />
<br />
|}<br />
'''''Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.'''''<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8&diff=18724Публічна обіцянка винагороди2020-04-06T08:05:46Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>==Нормативна база==<br />
<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]<br />
== Поняття та види публічної обіцянки винагороди ==<br />
'''Публічна обіцянка винагороди''' - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.<br />
=== Види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди: ===<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;<br />
* зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.<br />
== Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу ==<br />
=== Ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу: ===<br />
* обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1144 ЦК України]). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб.<br />
* в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1145 ЦК України]);<br />
* із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;<br />
* для завдання можуть бути встановлені місце і строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1146 ЦК України]);<br />
* відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1144 ЦК України] у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.<br />
Якщо винагорода має немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1148 ЦК України]).<br />
Ця особа має право:<br />
* змінити завдання та умови надання винагороди ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1147 ЦК України]);<br />
* публічно оголосити про припинення завдання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1149 ЦК України]).<br />
Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини 2, 3 ст. 1147 ЦК України]).<br />
У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).<br />
<br />
=== '''Правові наслідки виконання завдання''' (згідно ст. 1148 ЦК) ===<br />
* У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.<br />
* Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала -завдання першою.<br />
* Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну. <br />
<br />
=== '''Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди''' ===<br />
Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:<br />
* закінчення строку для передання результату;<br />
* передання результату особою, яка першою виконала завдання.<br />
<br />
=== '''Право на публічне оголошення припинення завдання''' ===<br />
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.<br />
<br />
У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.<br />
<br />
== Публічної обіцянка нагороди за результатами конкурсу. ==<br />
Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу.<br /><br />
=== Види конкурсу: ===<br />
* '''''Відкритий конкурс''''' - пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу. <br />
* '''''Закритий конкурс''''' - засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику.<br />
=== Етапи конкурсу ===<br />
*#оголошення конкурсу. - публічно через засоби масової інформації або іншим чином;<br />
*#надання робіт на конкурс;<br />
*#оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);<br />
*#підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця: <br />
*#*присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;<br />
*#*присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);<br />
*#*відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;<br />
*#*присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).<br /><br />
*#сплата винагороди. <br />
*#повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1157 ЦК України] умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає Його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї.<br /><br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
| УВАГА!''Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду''<br />
|}<br />
=== Умови оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! Обов'язкові умови!! Факультативні умови<br />
|-<br />
| <br />
# виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;<br />
# строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії - це може бути або конкретна дата, або проміжок часу;<br />
# кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них. <br />
# відомості про засновника конкурсу;<br />
# місце подання роботи;<br />
# порядок підведення підсумків і строк оголошення результатів.<br />
|| <br />
# вимоги щодо оформлення робіт. <br />
# наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, макет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сценарію);<br />
# виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспівати, прочитати, станцювати тощо).<br />
# склад журі (конкурсної комісії), який визначається засновником конкурсу;<br />
# порядок і строк виплати винагороди;<br />
# порядок використання поданих на конкурс робіт;<br />
# порядок повернення робіт тощо.<br />
|}<br />
:<br />
'''Зміна умов конкурсу'''<br /> <br />
Змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа подала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1152 ЦК України]).<br /><br /><br />
'''Відмова від про ведення конкурсу.'''<br /> <br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1153 ЦК України] відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.<br />
=== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу. ===<br />
<br />
{| class="wikitable"<br />
|-<br />
! '''Суб'єкти''' !! '''Обов'язки сторін'''<br />
|-<br />
| ''Засновники конкурсу'': можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу). || <br />
* повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошенням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);<br />
* прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;<br />
* переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, визначити переможців, а якщо це передбачено умовами конкурсу, то і осіб, яким також належить винагорода (друге і третє місце, заохочувальні призи тощо);<br />
* видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. 3 ст. 1151 ЦК України);<br />
* за бажання використовувати в подальшому предмет конкурсу, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отримати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);<br />
* повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право залишити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьому він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).<br />
|-<br />
| ''Учасники'' : У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію і, відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подано одну роботу, він вважається таким, що не відбувся. ||<br />
* при поданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу (наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);<br />
* під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим способом, якщо це визначено умовами конкурсу;<br />
* не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;<br />
* надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє переважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. 3 ст. 1156 ЦК України).<br />
<br />
|}<br />
'''''Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.'''''<br />
<br />
[[Категорія: Цивільне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15428Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T13:02:01Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Спосіб вчинення злочину */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4597 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародна конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет злочину ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 до предметів злочину належать: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Способи вчинення злочину ==<br />
<br />
# виготовлення;<br />
# зберігання; <br />
# придбання; <br />
# перевезення; <br />
# пересилання; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збут зазначених вище предметів.<br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україну.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо.<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 Кримінального кодексу України 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичною констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків], яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15427Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T12:51:34Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Нормативна база */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4597 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародна конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет злочину ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 до предметів злочину належать: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Спосіб вчинення злочину ==<br />
<br />
# виготовлення;<br />
# зберігання; <br />
# придбання; <br />
# перевезення; <br />
# пересилання; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збут зазначених вище предметів.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україну.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо.<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 Кримінального кодексу України 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичною констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків], яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15426Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T12:46:49Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4597 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2346-14 Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00 Рішення Конституційного Суду у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № б-рп/2000 від 19 квітня 2000р.]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/762/96 Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996р. №762].<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет злочину ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 до предметів злочину належать: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Спосіб вчинення злочину ==<br />
<br />
# виготовлення;<br />
# зберігання; <br />
# придбання; <br />
# перевезення; <br />
# пересилання; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збут зазначених вище предметів.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україну.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо.<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 Кримінального кодексу України 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичною констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків], яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15422Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T09:50:40Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4597 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2346-14 Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00 Рішення Конституційного Суду у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № б-рп/2000 від 19 квітня 2000р.]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/762/96 Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996р. №762].<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет злочину ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 до предметів злочину належать: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Спосіб вчинення злочину ==<br />
<br />
# виготовлення;<br />
# зберігання; <br />
# придбання; <br />
# перевезення; <br />
# пересилання; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збут зазначених вище предметів.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україн.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз.2 п. 10 згаданої Постанови).<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 КК 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичної констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків] (далі - Конвенція 1929), яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15421Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T09:37:46Z<p>Ivanna.tychkovska: </p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4597 Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2346-14 Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00 Рішення Конституційного Суду у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № б-рп/2000 від 19 квітня 2000р.]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/762/96 Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996р. №762].<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет злочину ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 до предметів злочину належать: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Спосіб вчинення злочину ==<br />
<br />
# виготовлення;<br />
# зберігання; <br />
# придбання; <br />
# перевезення; <br />
# пересилання; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збут зазначених вище предметів.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (абз. 1 п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україн.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз.2 п. 10 згаданої Постанови).<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 КК 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичної констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків] (далі - Конвенція 1929), яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovskahttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9,_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%87%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97&diff=15418Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї2019-10-22T07:36:52Z<p>Ivanna.tychkovska: /* Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї */</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"] <br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2346-14 Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00 Рішення Конституційного Суду у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № б-рп/2000 від 19 квітня 2000р.]<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/762/96 Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996р. №762].<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів"]<br />
<br />
== Поняття виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Суспільна небезпека фальшивомонетництва очевидна, причому як для окремої держави, так і для всього світового співтовариства. Немає жодної держави, яка не криміналізувала б підробку грошових знаків. <br />
У світі швидкими темпами збільшується кількість фальшивих паперових грошей, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на веб-сайт Міжнародної академії біржової торгівлі. В Європі кількість фальшивих купюр євро збільшується в середньому на 8-10% на рік. Найчастіше фальшивомонетники підробляють банкноти достоїнством 20 (47%), 50 (39%) і 100 (11%) євро. Цікаво, до Великобританії за останні роки було завезено безліч фальшивих купюр номіналом 500 євро. Ситуація стала настільки загрозливою, що центральний банк країни змушений був заборонити обіг даної купюри на території Сполученого Королівства. У США обсяг фальшивих доларів збільшуються на 10-15% на рік. Причому безперечним лідером підробок залишається купюра 100 доларів. На її частку припадає понад 90% від усіх фальшивок. <br />
Значний вклад у розробку питань боротьби з фальшивомонетництвом зробили такі вчені як Болотський Б.С., Волинський В.О., Головко С.М., Грабовський В.Д., Ейсман О.О., Козаков Є.І., Камінський М.К., Коваленко В.М., Ларічев В.Д., Лисиченко В.К., Матусовський Г.А., Мірський Д.Я., Мітричев Л.С., Ніколаєва А.С., Ніколаєва І.Л., Петряєв С.Ю., Прохорова Є.В., Пуляхін В.Л., Тулея В., Фрідман І.Я., Шаталов О.С., Щерба С.П. та інші. Право емісії грошей належить тільки державі. Випуск в обіг грошових знаків здійснює Національний банк України (НБУ). Емісія проводиться у плановому порядку для поповнення грошової маси замість вибулих банкнот. <br />
Законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї відповідно до ст.199 Кримінального кодексу України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.<br />
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.<br />
<br />
== Предмет виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї ==<br />
<br />
Відповідно до пункту 2 ППВСУ “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. №6 предметом злочину є: '''підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державних лотерей'''.<br />
<br /><br />
<br />
'''Підробленість''' – є соціальною ознакою предмета злочину, саме у ній полягає шкідлива для об’єкту злочину властивість цих предметів. Вона може утворювати як повну імітацію грошового знака чи цінного папера, так і істотну фальсифікацію справжніх грошових знаків чи цінних паперів. Якість відтворення грошей чи державних цінних паперів має передбачати такий ступінь графічної та кольорової точності зображання, який дає винній особі підстави вважати можливим їх перебування у обігу (п. 5 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Національною валютою України''' визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, монет (у тому числі пам’ятних і ювілейних), які випускаються Банкнотно-монетним двором Національного банку України, перебувають в обігу та виступають законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня, що дорівнює 100 копійкам, яка визнається єдиним законним платіжним засобом на території України. Виключне право на введення в обіг гривні та розмінної монети (емісія), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України.<br />
<br /><br />
<br />
Під терміном “'''іноземна валюта'''” розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави; а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.<br />
Підроблені грошові знаки (валюта України та іноземна валюта) і державні цінні папери, що вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, тому їх підробка чи виготовлення з метою збуту, а також збут, за наявності необхідних підстав, повинні кваліфікуватись як шахрайство (п. 3 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6).<br />
<br /><br />
<br />
'''Державні цінні папери''' – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.<br />
Такими є: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі Державного казначейства України; приватизаційні папери. В залежності від форми існування, відповідно до ст. 3 Закону України “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Про цінні папери та фондовий ринок]” від 23 лютого 2006 р., цінні папери можуть випускатися в документарній або бездокументарній формі.<br />
<br /><br />
<br />
'''Державними цінними паперами''' є цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою (абз. 3 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6). Не відносяться до державних цінних паперів облігації державних підприємств та цінні папери Національного банку України, зокрема його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов’язань за ними.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''білетами державних лотерей''' слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарській операції, яка передбачає розігрування призу за випадковою вірогідністю виграшу. Емітентом випуску таких білетів є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації випуску білетів лотерей регламентується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02 Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей].<br />
<br />
== Спосіб вчинення ==<br />
<br />
# виготовленні;<br />
# зберіганні; <br />
# придбанні; <br />
# перевезенні; <br />
# пересиланні; <br />
# ввезенні в Україну або <br />
# збуті зазначених вище предметів.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''виготовленням''' розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.<br />
Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.<br />
Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.<br />
<br /><br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.<br />
<br /><br />
<br />
Під '''зберіганням''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.<br />
<br /><br />
<br />
'''Збутом''' підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).<br />
Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.<br />
<br /><br />
<br />
== Кримінально-правова відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї ==<br />
<br />
Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.<br />
<br />
Фактичне виготовлення підробленої національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їхнього створення будь-яким способом, тобто лише шляхом «повної» підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їхньої фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал. При підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їхньої узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБУ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.<br />
<br />
Підробка лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти у разі спроби її збуту має кваліфікуватися лише як підготовка шахрайства, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (п. 8 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]” від 12 квітня 1996 р. №6 від 12 квітня 1996 р. № 6), оскільки у такій купюрі будуть неузгоджені цифровий і буквений номінали, що виключає можливість перебування такої купюри в обігу. Підробляючи тільки цифровий номінал купюри іноземної валюти, винна особа розраховує лише на те, що певний потерпілий, якому збувається така купюра, у конкретних обставинах не виявить підробки. Пересічний же громадянин, який раніше «тримав у руках» іноземну валюту, таку її підробку у звичайних умовах здатний виявити.<br />
<br />
Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їхнього наступного збуту, для надання їм більшої подібності до справжніх і внесла до них додаткові підробки, що створили можливість перебування їх в обігу (абз. 1 п. 12 Постанови ПВСУ "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]" від 12 квітня 1996 р. № 6).<br />
<br />
Виготовлення знарядь, за допомогою яких у майбутньому передбачається виготовлення фальшивих грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, слід кваліфікувати як підготовку вчинення даного злочину.<br />
<br />
Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].<br />
<br />
Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у тому числі таких, що не перебувають в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і в обмін на ці предмети заволодіває їхнім майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.<br />
<br />
Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br />
<br />
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами (пов’язані із знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, у приміщенні, сховищах або в інших місцях незалежно від строку зберігання), а також незалежно від місця їхнього знаходження: утримування при собі (в одязі, валізі тощо), у сховищі, будь-якому приміщенні чи іншому вибраному і відомому особі місці.<br />
<br />
Придбання зазначених предметів — це набуття (платне або безоплатне) права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, позичених, привласнення знайдених таких предметів тощо.<br />
<br />
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.<br />
<br />
Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.<br />
<br />
Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україн.<br />
<br />
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз.2 п. 10 згаданої Постанови).<br />
<br />
Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.<br />
<br />
Суб'єктивно злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Інтелектуальний момент умислу — особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій. Вольовий момент умислу — особа бажає вчинити такі дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивного боку виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їхнього збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їхню кваліфікацію не впливають.<br />
<br />
Отже, для обвинувачення у фальшивомонетництві необхідно встановити, що підроблені грошові знаки, монети, цінні папери і білети державних лотерей фактично могли бути видані за дійсні у процесі обігу після їхнього збуту. Це підтверджується і судовою практикою. Тому у випадках, коли очевидна невідповідність цих документів справжнім виключає їхню участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння "їхнім майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br /><br />
<br />
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: <br />
* повторно;<br />
* за попередньою змовою групою осіб;<br />
* у великому розмірі.<br /><br />
<br />
<br />
Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.<br /><br />
<br />
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:<br />
* організованою групою;<br />
* в особливо великому розмірі.<br /><br />
<br />
Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />
Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.<br /><br />
<br />
<br />
У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів]» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об’єктом злочину, передбаченого ст. 79 КК 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об’єктом шахрайства – право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється). Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об’єктивні і суб’єктивні критерії:<br />
* художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;<br />
* якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.<br />
<br />
На думку вищої судової інстанції України, саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі. Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови вищезазначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-96 Пленуму ВСУ] передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.<br />
<br />
Те, що проблема підробки грошових знаків не може вирішуватися тільки на внутрішньодержавному рівні, а вимагає координації спільних зусиль держав, було визнано ще в 1927 р на першій Міжнародній конференції з уніфікації кримінального законодавства у Варшаві, де фальшивомонетництво було віднесено до числа міжнародних злочинів. Юридичної констатацією цього факту стало прийняття 20 квітня 1929 в Женеві [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_589 Міжнародної конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків] (далі - Конвенція 1929), яку слід розглядати в якості основного джерела міжнародного права, спрямованого на протидію фальшивомонетництво.<br />
<br />
Учасники даної Конвенції зобов'язалися криміналізувати підробку не тільки національних, а й іноземних грошових знаків, при цьому міра покарання за підробку також не повинна бути диференційована залежно від того, підроблюваласься чи національна або іноземна валюта.<br />
<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]</div>Ivanna.tychkovska