https://wiki.legalaid.gov.ua/api.php?action=feedcontributions&user=Iryna.vasyliv&feedformat=atomWikiLegalAid - Внесок користувача [uk]2024-03-28T09:11:31ZВнесок користувачаMediaWiki 1.39.3https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%83_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83,_%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%94%D1%8E_%D0%B7%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD_%D1%94_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0&diff=7057Заходи протидії домашньому насильству у випадку, якщо однією зі сторін є дитина2018-07-02T10:13:50Z<p>Iryna.vasyliv: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України « Про запобігання та протид...</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України « Про запобігання та протидію домашньому насильству»]<br /><br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс про адміністративні правопорушення]<br /><br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс]<br /><br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/616-2003-п Постанова КМУ "Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу"]<br /><br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1105-14 Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення. Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України.]<br /><br />
== Види насильства ==<br />
'''домашнє насильство''' - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;<br /><br />
<br />
'''економічне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;<br /><br />
<br />
'''психологічне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;<br /><br />
<br />
'''сексуальне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;<br /><br />
<br />
'''фізичне насильство''' - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.<br /><br />
== Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству. ==<br />
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:<br /><br />
<br />
* подружжя;<br />
* колишнє подружжя;<br />
* наречені;<br />
* мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);<br />
* особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;<br />
* особи, які мають спільну дитину (дітей);<br />
* батьки (мати, батько) і дитина (діти);<br />
* дід (баба) та онук (онука);<br />
* прадід (прабаба) та правнук (правнучка);<br />
* вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);<br />
* рідні брати і сестри;<br />
* інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);<br />
* діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;<br />
* опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;<br />
* прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.<br />
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.<br /><br />
== Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидію домашньому насильству ==<br />
'''Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є''':<br /><br />
<br />
* спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;<br />
* інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;<br />
* загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;<br />
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.<br />
<br />
'''До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:'''<br /><br />
<br />
* служби у справах дітей;<br />
* уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;<br />
* органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;<br />
* органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;<br />
* центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;<br />
* суди;<br />
* прокуратура;<br />
* уповноважені органи з питань пробації.<br /><br />
<br />
'''До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:'''<br /><br />
* центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;<br />
* притулки для дітей;<br />
* центри соціально-психологічної реабілітації дітей;<br />
* соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);<br />
* центри соціально-психологічної допомоги;<br />
* територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);<br />
* інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.<br /><br />
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.<br /><br />
== Обмежувальний та терміновий припис ==<br />
'''Обмежувальний припис'''- встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Обмежувальний припис видається судом на строк від 1 до 6 місяців.<br />
За видачою можуть звернутися: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра),мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.<br />
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання(перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах(у разі їх створення) рад за місцем їх проживання(перебування) постраждалої особи.<br /><br />
'''Терміновий заборонний припис''' – спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження повторного вчинення такого насильства.<br />
Терміновий заборонний припис видається уповноваженим підрозділом Національної поліції на строк до 10 днів. <br />
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого органу Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.<br />
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія – постраждалій особі або її представнику.<br /><br />
'''Заходи які обмежуються:'''<br /><br />
* Заборона перебувати в місці спільного проживання(перебування) з постраждалою особою;<br />
* Усунення перешкод у користуванні майном , що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;<br />
* Обмеження спілкування з постраждалою дитиною;<br />
* Заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування),навчання ,роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;<br />
* Заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ,якщо вона за власним бажанням перебуває у місці ,невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;<br />
* Заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.<br /><br />
'''Заходи які забороняються:'''<br /><br />
* Зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;<br />
* Заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;<br />
* Заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.<br /><br />
== Повноваження служб,органів у сфері запобігання та протидію домашньому насильству ==<br />
'''Повноваження служб у справах дітей у сфері запобігання та протидію домашньому насильству стосовно дітей:'''<br /><br />
1.Розроблення та виконання заходів із захисту прав та законних інтересів постраждалої дитини та дитини-кривдника;<br /><br />
2.Прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дітей та за участю дітей, у тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру;<br /><br />
3.Інформування постраждалої дитини та дитини кривдника, її батьків, їхніх законних представників, якщо вони не є кривдниками дитини, про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;<br /><br />
4.Влаштування дитини в центр соціально-психологічної реабілітаціїї дітей, притулок для дітей служби у справах дітей, інші установи для дітей, а також здійснення контролю за умовами її перебування та надання допомоги у разі неможливості проживання дитини зі своїми батьками, іншими законними представниками;<br /><br />
5.Проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини із запобігання домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей;<br /><br />
6.Порушення перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом посадових осіб у разі невиконання або неналежного виконання ними обов’язків під час виявлення фактів домашнього насильства, роботи з постраждалою дитиною, дитиною- кривдником;<br /><br />
7.Звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.<br /><br />
'''Повноваження органів опіки і піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та за участю дитини'''<br /><br />
1.Захист прав та інтересів постраждалої дитини, дитини-кривдника( звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді, в тому числі про видачу обмежувального припису);<br /><br />
2.Безпосереднє надання допомоги та захисту постраждалим дітям, дітям кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;<br /><br />
3.Розгляд питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини;<br /><br />
4.Розгляд у порядку , встановленому законодавством, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна ( піклувальника), прийомних батьків, батьків-вихователів, про звільнення особи від обов’язків опікуна(піклувальника) дитини, розірвання договору про патронат над дитиною, скасування рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або прийомної сім’ї у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини;<br /><br />
5.Надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;<br /><br />
6.Надання згоди на внесення персональних даних про дитину, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо батьки інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;<br /><br />
7.Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя у звязку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі;<br /><br />
<br />
[[Категорія:сімейне право]]</div>Iryna.vasylivhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96&diff=4577Гарантії прав громадян на охорону праці2017-11-30T11:43:50Z<p>Iryna.vasyliv: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12/page2 Закон України " Про охорону праці"] * [http...</p>
<hr />
<div>== Нормативна база ==<br />
<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12/page2 Закон України " Про охорону праці"]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]<br />
<br />
== Загальні положення про охорону праці ==<br />
<br />
'''Охорона праці''' - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Конституція України закріпила право громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Основним об'єктом правового захисту в ній є людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи, гарантії їх реалізації.<br />
Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності та національної політики. Держава формує політику охорони здоров'я та забезпечує її реалізацію, використовуючи світовий досвід роботи з поліпшення умов і безпеки праці.<br />
Гарантування безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму, усунення шкідливих факторів є однією з головних турбот Української держави.<br />
Стаття 3 Конституції передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.<br />
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.<br />
Стаття 43 Конституції закріплює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.<br />
З метою реалізації права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності Верховна Рада України 14 жовтня 1992 р. прийняла Закон "Про охорону праці", який регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці в Україні. Закон установив єдиний порядок організації охорони праці в Україні.<br />
== Вимоги до підприємства ==<br />
Головні пункти, які має виконати підприємство, для відповідності законодавству України у сфері охорони праці:<br />
# Створити службу охорони праці.<br />
# Розробити та затвердити на підприємстві положення, інструкції та інші акти з охорони праці.<br />
# Організувати проведення інструктажів з питань охорони праці.<br />
# Забезпечити навчання і перевірку знань з питань охорони праці.<br />
# Подбати про проведення медичних оглядів.<br />
# Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, милом, молоком, солоною водою та інше.<br />
# Провести атестацію робочих місць.<br />
# Налагодити облік нещасних випадків.<br />
== Державне управління охороною праці ==<br />
Державне управління охороною праці здійснюють:<br /><br />
<br />
'''Кабінет Міністрів України''':<br /><br />
* забезпечує проведення державної політики в галузі охорони праці;<br />
* подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;<br />
* спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;<br />
* встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.<br />
'''Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади'''<br /><br />
* проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;<br />
* розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;<br />
* здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;<br />
* укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;<br />
* беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;<br />
* організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;<br />
* створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;<br />
* здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.<br /><br />
'''Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці:'''<br /><br />
* здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;<br /><br />
* розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування України, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання<br /><br />
* здійснює нормопроектну діяльність, розробляє правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них та вносить відповідні пропозиції на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у зазначеній сфері;<br /><br />
* координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;<br /><br />
* одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;<br /><br />
* видає дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;<br /><br />
* бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.<br /><br />
<br />
== Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці ==<br />
За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.За порушення вимог, передбачених частинами третьою і четвертою статті 19 Закону України " Про охорону праці", юридична чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, сплачує штраф із розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період.<br /><br />
Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення.Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету України.Притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.<br /><br />
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.<br />
<br />
[[Категорія:Охорона праці]]</div>Iryna.vasylivhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D1%83_%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2&diff=4113Особливості доступу журналістів до судових справ2017-09-25T12:52:09Z<p>Iryna.vasyliv: /* Доступ ЗМІ до висвітлення судових процесів: міжнародна практика */</p>
<hr />
<div>== '''Нормативна база''' ==<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/192-19 Закон України " Про забезпечення права на справедливий суд"]<br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України " Про інформацію"]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закон України " Про телебачення і радіомовлення"]<br /><br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/539/97-вр Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»]<<br />
<br />
== '''Загальні положення''' ==<br />
Створення ефективної системи взаємодії суддів і засобів масової інформації ( далі ЗМІ) є одним із пріоритетних напрямків демократизації в Україні. Вільний доступ журналістів до судових процесів є не лише ознакою демократії, а і гарантією того, що ці процеси будуть незалежними та ефективними.Метою судової системи є захист прав громадян, в тому числі , права на інформацію. На практиці нерідко виникають проблеми щодо доступу журналістів до необхідної їм інформації. Тому з метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб’єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію.<br /><br />
Орган при якому акредитовано журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов’язаний сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію,, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.<br />
Гласність і відкритість судового процесу вказано, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання.<br /><br />
Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання, фотозйомку, відео та аудіозапис з використанням портативних відео та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду.<br /><br />
'''Основними принципами взаємодії суду зі ЗМІ є:'''<br /><br />
- невтручання ЗМІ у здійснення правосуддя;<br /><br />
- дотримання прав громадян на недоторканість приватного життя, захист їх честі та гідності, дотримання прав організацій на захист їх ділової репутації;<br /><br />
- дотримання прав та законних інтересів учасників судового процесу під час надання ЗМІ інформації про діяльність судів загальної юрисдикції;<br /><br />
- відкритість та доступність інформації про діяльність судів загальної юрисдикції, за виключенням випадків, передбачених законодавством;<br /><br />
- достовірність інформації про діяльність судів загальної юрисдикції та своєчасність її надання.<br /><br />
'''Метою взаємодії суду із ЗМІ є:'''<br /><br />
- підвищення рівня відкритості правосуддя;<br /><br />
- підвищення ефективності судового захисту прав і свобод громадян та суб’єктів підприємницької діяльності;<br /><br />
- розповсюдження у ЗМІ достовірної інформації про діяльність судів загальної юрисдикції;<br /><br />
- підвищення рівня взаємної довіри та партнерства між суспільством та органами судової влади;<br /><br />
- проведення погодженої політики в сфері формування у громадськості об’єктивної оцінки діяльності судової системи.<br /><br />
== '''Завданням взаємодії суду із ЗМІ є:''' == <br />
- надання ЗМІ офіційних відомостей про діяльність суду, за виключенням тих, що належать до службової інформації або відносяться до державної, комерційної, банківської таємниці;<br /><br />
- координація діяльності особи, відповідальної за взаємодію зі ЗМІ у суді;<br /><br />
- підготовка та проведення інформаційних заходів, спрямованих на висвітлення діяльності суду;<br /><br />
- організація висвітлення у ЗМІ питань, що входять до компетенції загальних судів;<br /><br />
- оперативне реагування на події у світовому та (або) національному інформаційному просторі, що стосується діяльності судів загальної юрисдикції.<br /><br />
'''Порядок під час судового засідання'''<br /><br />
Журналісти, присутні у залі судового засідання, мають дотримуватись загальних правил поведінки в залі судового засідання.<br />
Журналістам забороняється під час судового засідання ставити питання учасникам судового процесу, а тим більше судді (суддям). Журналісти мають пам’ятати, що судовий процес - це встановлена процесуальним законом форма розгляду судової справи, а вони є лише його спостерігачами.<br /><br />
Представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.<br />
За порушення журналістами, як і іншими особами присутніми в залі судового засідання, визначених законодавством загальних правил поведінки в судовому засіданні або невиконання ними розпоряджень головуючого, суд може застосувати заходи процесуального примусу, зокрема, спочатку робиться попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. При прояві злісної непокори, суд негайно після вчинення порушення вирішує питання про притягнення винних осіб до відповідальності за неповагу до суду, у зв’язку з чим у судовому засіданні оголошується перерва.<br /><br />
Допуск журналістів на заходи, які проводяться судом (збори, прес- конференції, міжнародні зустрічі, семінари тощо), здійснюється у формі акредитації.<br />
Інформування представників ЗМІ про проведення акредитації на заходи, які проводитиме суд, відбуватиметься шляхом завчасного розміщення на офіційному веб - сайті суду прес-анонсів та розсилання їх на електронні адреси ЗМІ.<br />
Акредитація представників ЗМІ, незалежних журналістів та технічних працівників здійснюється прес-секретарем суду у часових межах, визначених у прес-анонсі.<br /><br />
== '''Доступ ЗМІ до висвітлення судових процесів: міжнародна практика''' ==<br />
Узагальненням позиції ООН з питань взаємодії судів та ЗМІ є твердження про те, що «функцією та правом ЗМІ є збір та по¬ширення серед громадськості інформації, висловлювань та критичних тверджень про судочинство, а також висвітлен¬ня судових справ до, після та під час судового розгляду, не порушуючи при цьому презумпцію невинуватості» (відповідно до Мадридських принципів взаємодії засобів масової інформації та суддівської незалежності. Документ поширено відповідно до Резолюції 1296 (XLIV) Економічної та соціальної Ради ООН 11 лютого 1994 року) . Презумпція невинуватості полягає в тому, що суд відбува¬ється відкрито. Це не означає, що медіа мають право транслювати в прямому ефірі судовий процес чи робити записи в залі суду без дозволу суду. Але це дає право журналістам, як і будь-яким іншим громадянам, бути присутніми на публічних судових слуханнях та під час виголошення судових рішень без дискримінації та вимог попере¬дньої акредитації. Журналісти мусять мати право заздалегідь одер¬жати доступ до інформації про заплановані судові процеси та право отримувати копії публічно оголошених судових рішень.<br /><br />
ООН закликає суддів вивчати практичні посібники щодо співп¬раці з пресою, зокрема щодо правил проведення інтерв’ю, і на¬давати представникам ЗМІ інформацію в тих випадках, коли така інформація має суспільне значення. Суддям не можна забороняти відповідати на запитання журналістів. Але судова влада може фор¬мулювати виважені рекомендації для регулювання дискусії про кон¬кретні поточні справи. Згідно з принципами ООН, таке обмеження має базувати¬ся суто на законі, його може застосовувати лише суддя, а особи, яким доступ вже обмежили чи можуть обмежити, мусять мати пра¬во заперечувати й оскаржувати таке рішення. Жодне обмеження не може бути абсолютним: його запроваджують лише протягом термі¬ну, потрібного для досягнення передбаченої в законі мети. Важли¬во пам’ятати, що довести необхідність застосування обмежень має та сторона, яка їх вимагає. Скажімо, якщо прокурор наполягає на видаленні журналіста з зали суду, то він мусить обґрунтувати таку необхідність (наприклад, це потрібно для захисту свідка).<br /><br />
Позиція Ради Європи, відображена в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950), у її тлумаченнях Європейського суду з прав людини, а також у резолюціях та рекомендаціях органів Ради Європи. Для запобігання зловживанням владою та для захисту прав підсудного вкрай важливим є суспільний контроль. Комітет Міністрів Ради Єв¬ропи у своїх рекомендаціях від 10 липня 2003 року «Щодо надання інформації через засоби масової інформації стосовно до криміналь¬ного судочинства» закликав держави — члени Євросоюзу співпра¬цювати зі ЗМІ, організовувати тренінги з правових питань для жур¬налістів, щоб поширювати знання про процедури і права, пов’язані з кримінальним судочинством.<br />
Право ЗМІ збирати і поширювати інформацію про суд може підлягати певним обмеженням, які потрібно застосовувати на чітко ви¬значених підставах. Такі обмеження поділено на дві категорії — об-меження доступу до судових процесів і обмеження на поширення ін¬формації про судові процеси. Резолюція № R (81) 19 Комітету Міністрів Ради Європи про доступ до інформації (Комітет Міністрів ухвалив документ 25 листопада 1981 року), визначає загальні принципи оприлюднення інформації державних органів. В документі, зокрема, наголошено на необхідності дотримуватися особливого порядку одержання інформації щодо судових органів: «кожна особа, що перебуває під юрисдикцією держави-члена, має право на отримання за запитом інформації, яка є в розпорядженні державних органів, без урахування законодавчих органів та органів судової влади».<br /><br />
Такі стандарти відносин судів і ЗМІ відображено в Рекомендації № Rес. (2003) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо надання через ЗМІ інформації про кримінальні процеси (Комітет Міністрів ухвалив документ 10 липня 2003 року). Хоч у вказаному документі увагу зосереджено на кримінальному процесі, проте визначені в ньому принципи доступу журналістів до суду відповідають загальним європейським стандартам інформаційних стосунків судів і ЗМІ та правовим позиціям Європейського суду з прав людини.<br /><br />
Європейський суд з прав людини спирається на специфічні стандарти взаємодії ЗМІ і судів, відмінні від стандартів, застосовуваних в інших сферах діяльності інститутів влади. Прин¬цип незалежності та неупередженості суду визначає специфічні обмеження та ризики для ЗМІ у висвітленні судової проблематики. В рішенні у справі «Санді таймс» проти Сполученого Королівства (1979) зазначено, що «суди є форумом для вирішення спорів». «Проте попереднє обговорення може відбуватися і в інших місцях, таких як спеціальні журнали, масова періодика чи громадськість». Значення такого обговорення полягає в тому, що громадськості надають можливість отримати інформацію про стан судових справ та системи судочинства загалом і відповідним способом оцінювати їх». В демократичному суспільстві суди не можуть залишатися поза межами громадської дискусії про ефективність органів влади. Тому громадськість має бути належним способом поінформована про стан речей у судовій системі. А в такому разі критика журналістів, спрямована на різні аспекти судочинства, стає не лише можливою, а й — за певних обставин — виправданою.<br />
У справі Де Ґаєс та Ґійзельс проти Бельгії (1997) Суд визнав, що «судді мають бути захищені від деструктивних випадів з боку ЗМІ, що не базуються на жодній фактичній підставі». Водночас, якщо критика судових проблем або окремих суддів спирається на «належні та ретельні журналістські розслідування, що є частиною громадського обговорення важливих суспільних проблем», то підстав обмежувати свободу мас-медіа немає. Неабияке значення має також інший висновок Суду: «судді мусять виявляти розважливість, що не дозволяє їм (на відміну, наприклад, від політиків) відповідати на різку критику».<br />
<br />
[[категорія: цивільне процесуальне право]]</div>Iryna.vasylivhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D1%83_%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2&diff=4112Особливості доступу журналістів до судових справ2017-09-25T12:47:10Z<p>Iryna.vasyliv: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br /> [http://zakon3.rada.gov...</p>
<hr />
<div>== '''Нормативна база''' ==<br />
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/192-19 Закон України " Про забезпечення права на справедливий суд"]<br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України " Про інформацію"]<br /><br />
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3759-12 Закон України " Про телебачення і радіомовлення"]<br /><br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/539/97-вр Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»]<<br />
<br />
== '''Загальні положення''' ==<br />
Створення ефективної системи взаємодії суддів і засобів масової інформації ( далі ЗМІ) є одним із пріоритетних напрямків демократизації в Україні. Вільний доступ журналістів до судових процесів є не лише ознакою демократії, а і гарантією того, що ці процеси будуть незалежними та ефективними.Метою судової системи є захист прав громадян, в тому числі , права на інформацію. На практиці нерідко виникають проблеми щодо доступу журналістів до необхідної їм інформації. Тому з метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб’єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію.<br /><br />
Орган при якому акредитовано журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов’язаний сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію,, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.<br />
Гласність і відкритість судового процесу вказано, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання.<br /><br />
Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання, фотозйомку, відео та аудіозапис з використанням портативних відео та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду.<br /><br />
'''Основними принципами взаємодії суду зі ЗМІ є:'''<br /><br />
- невтручання ЗМІ у здійснення правосуддя;<br /><br />
- дотримання прав громадян на недоторканість приватного життя, захист їх честі та гідності, дотримання прав організацій на захист їх ділової репутації;<br /><br />
- дотримання прав та законних інтересів учасників судового процесу під час надання ЗМІ інформації про діяльність судів загальної юрисдикції;<br /><br />
- відкритість та доступність інформації про діяльність судів загальної юрисдикції, за виключенням випадків, передбачених законодавством;<br /><br />
- достовірність інформації про діяльність судів загальної юрисдикції та своєчасність її надання.<br /><br />
'''Метою взаємодії суду із ЗМІ є:'''<br /><br />
- підвищення рівня відкритості правосуддя;<br /><br />
- підвищення ефективності судового захисту прав і свобод громадян та суб’єктів підприємницької діяльності;<br /><br />
- розповсюдження у ЗМІ достовірної інформації про діяльність судів загальної юрисдикції;<br /><br />
- підвищення рівня взаємної довіри та партнерства між суспільством та органами судової влади;<br /><br />
- проведення погодженої політики в сфері формування у громадськості об’єктивної оцінки діяльності судової системи.<br /><br />
== '''Завданням взаємодії суду із ЗМІ є:''' == <br />
- надання ЗМІ офіційних відомостей про діяльність суду, за виключенням тих, що належать до службової інформації або відносяться до державної, комерційної, банківської таємниці;<br /><br />
- координація діяльності особи, відповідальної за взаємодію зі ЗМІ у суді;<br /><br />
- підготовка та проведення інформаційних заходів, спрямованих на висвітлення діяльності суду;<br /><br />
- організація висвітлення у ЗМІ питань, що входять до компетенції загальних судів;<br /><br />
- оперативне реагування на події у світовому та (або) національному інформаційному просторі, що стосується діяльності судів загальної юрисдикції.<br /><br />
'''Порядок під час судового засідання'''<br /><br />
Журналісти, присутні у залі судового засідання, мають дотримуватись загальних правил поведінки в залі судового засідання.<br />
Журналістам забороняється під час судового засідання ставити питання учасникам судового процесу, а тим більше судді (суддям). Журналісти мають пам’ятати, що судовий процес - це встановлена процесуальним законом форма розгляду судової справи, а вони є лише його спостерігачами.<br /><br />
Представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.<br />
За порушення журналістами, як і іншими особами присутніми в залі судового засідання, визначених законодавством загальних правил поведінки в судовому засіданні або невиконання ними розпоряджень головуючого, суд може застосувати заходи процесуального примусу, зокрема, спочатку робиться попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. При прояві злісної непокори, суд негайно після вчинення порушення вирішує питання про притягнення винних осіб до відповідальності за неповагу до суду, у зв’язку з чим у судовому засіданні оголошується перерва.<br /><br />
Допуск журналістів на заходи, які проводяться судом (збори, прес- конференції, міжнародні зустрічі, семінари тощо), здійснюється у формі акредитації.<br />
Інформування представників ЗМІ про проведення акредитації на заходи, які проводитиме суд, відбуватиметься шляхом завчасного розміщення на офіційному веб - сайті суду прес-анонсів та розсилання їх на електронні адреси ЗМІ.<br />
Акредитація представників ЗМІ, незалежних журналістів та технічних працівників здійснюється прес-секретарем суду у часових межах, визначених у прес-анонсі.<br /><br />
== '''Доступ ЗМІ до висвітлення судових процесів: міжнародна практика''' ==<br />
Узагальненням позиції ООН з питань взаємодії судів та ЗМІ є твердження про те, що «функцією та правом ЗМІ є збір та по¬ширення серед громадськості інформації, висловлювань та критичних тверджень про судочинство, а також висвітлен¬ня судових справ до, після та під час судового розгляду, не порушуючи при цьому презумпцію невинуватості» (відповідно до Мадридських принципів взаємодії засобів масової інформації та суддівської незалежності. Документ поширено відповідно до Резолюції 1296 (XLIV) Економічної та соціальної Ради ООН 11 лютого 1994 року) . Презумпція невинуватості полягає в тому, що суд відбува¬ється відкрито. Це не означає, що медіа мають право транслювати в прямому ефірі судовий процес чи робити записи в залі суду без дозволу суду. Але це дає право журналістам, як і будь-яким іншим громадянам, бути присутніми на публічних судових слуханнях та під час виголошення судових рішень без дискримінації та вимог попере¬дньої акредитації. Журналісти мусять мати право заздалегідь одер¬жати доступ до інформації про заплановані судові процеси та право отримувати копії публічно оголошених судових рішень.<br /><br />
ООН закликає суддів вивчати практичні посібники щодо співп¬раці з пресою, зокрема щодо правил проведення інтерв’ю, і на¬давати представникам ЗМІ інформацію в тих випадках, коли така інформація має суспільне значення. Суддям не можна забороняти відповідати на запитання журналістів. Але судова влада може фор¬мулювати виважені рекомендації для регулювання дискусії про кон¬кретні поточні справи. Згідно з принципами ООН, таке обмеження має базувати¬ся суто на законі, його може застосовувати лише суддя, а особи, яким доступ вже обмежили чи можуть обмежити, мусять мати пра¬во заперечувати й оскаржувати таке рішення. Жодне обмеження не може бути абсолютним: його запроваджують лише протягом термі¬ну, потрібного для досягнення передбаченої в законі мети. Важли¬во пам’ятати, що довести необхідність застосування обмежень має та сторона, яка їх вимагає. Скажімо, якщо прокурор наполягає на видаленні журналіста з зали суду, то він мусить обґрунтувати таку необхідність (наприклад, це потрібно для захисту свідка).<br /><br />
Позиція Ради Європи, відображена в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950), у її тлумаченнях Європейського суду з прав людини, а також у резолюціях та рекомендаціях органів Ради Європи. Для запобігання зловживанням владою та для захисту прав підсудного вкрай важливим є суспільний контроль. Комітет Міністрів Ради Єв¬ропи у своїх рекомендаціях від 10 липня 2003 року «Щодо надання інформації через засоби масової інформації стосовно до криміналь¬ного судочинства» закликав держави — члени Євросоюзу співпра¬цювати зі ЗМІ, організовувати тренінги з правових питань для жур¬налістів, щоб поширювати знання про процедури і права, пов’язані з кримінальним судочинством.<br />
Право ЗМІ збирати і поширювати інформацію про суд може підлягати певним обмеженням, які потрібно застосовувати на чітко ви¬значених підставах. Такі обмеження поділено на дві категорії — об-меження доступу до судових процесів і обмеження на поширення ін¬формації про судові процеси. Резолюція № R (81) 19 Комітету Міністрів Ради Європи про доступ до інформації (Комітет Міністрів ухвалив документ 25 листопада 1981 року), визначає загальні принципи оприлюднення інформації державних органів. В документі, зокрема, наголошено на необхідності дотримуватися особливого порядку одержання інформації щодо судових органів: «кожна особа, що перебуває під юрисдикцією держави-члена, має право на отримання за запитом інформації, яка є в розпорядженні державних органів, без урахування законодавчих органів та органів судової влади».<br /><br />
Такі стандарти відносин судів і ЗМІ відображено в Рекомендації № Rес. (2003) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо надання через ЗМІ інформації про кримінальні процеси (Комітет Міністрів ухвалив документ 10 липня 2003 року). Хоч у вказаному документі увагу зосереджено на кримінальному процесі, проте визначені в ньому принципи доступу журналістів до суду відповідають загальним європейським стандартам інформаційних стосунків судів і ЗМІ та правовим позиціям Європейського суду з прав людини.<br /><br />
Європейський суд з прав людини спирається на специфічні стандарти взаємодії ЗМІ і судів, відмінні від стандартів, застосовуваних в інших сферах діяльності інститутів влади. Прин¬цип незалежності та неупередженості суду визначає специфічні обмеження та ризики для ЗМІ у висвітленні судової проблематики. В рішенні у справі «Санді таймс» проти Сполученого Королівства (1979) зазначено, що «суди є форумом для вирішення спорів». «Проте попереднє обговорення може відбуватися і в інших місцях, таких як спеціальні журнали, масова періодика чи громадськість». Значення такого обговорення полягає в тому, що громадськості надають можливість отримати інформацію про стан судових справ та системи судочинства загалом і відповідним способом оцінювати їх». В демократичному суспільстві суди не можуть залишатися поза межами громадської дискусії про ефективність органів влади. Тому громадськість має бути належним способом поінформована про стан речей у судовій системі. А в такому разі критика журналістів, спрямована на різні аспекти судочинства, стає не лише можливою, а й — за певних обставин — виправданою.<br />
У справі Де Ґаєс та Ґійзельс проти Бельгії (1997) Суд визнав, що «судді мають бути захищені від деструктивних випадів з боку ЗМІ, що не базуються на жодній фактичній підставі». Водночас, якщо критика судових проблем або окремих суддів спирається на «належні та ретельні журналістські розслідування, що є частиною громадського обговорення важливих суспільних проблем», то підстав обмежувати свободу мас-медіа немає. Неабияке значення має також інший висновок Суду: «судді мусять виявляти розважливість, що не дозволяє їм (на відміну, наприклад, від політиків) відповідати на різку критику».<br />
<br />
[[категорія: за галузями права, цивільний процес]]</div>Iryna.vasylivhttps://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=4077Екологічне правопорушення2017-09-19T14:29:25Z<p>Iryna.vasyliv: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] * [http://zakon3.rada.go...</p>
<hr />
<div><br />
== '''Нормативна база''' ==<br />
<br />
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України " Про охоронну навколишнього природного середовища"]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]<br />
== '''Поняття екологічного правопорушення''' ==<br />
'''Екологічне правопорушення''' – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за особою застосування заходів юридичної відповідальності.<br /><br />
'''Ознаками екологічного правопорушення''', як і будь-якого, можна визначити наступні:<br /><br />
• з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обов'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо;<br /><br />
• за соціальними наслідками ця поведінка є соціально шкідливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функціонуванню суспільних відносин. Екологічне правопорушення порушує нормальні природні відносини взаємодії природи і суспільства по забезпеченню раціонального використання і охорони природних об'єктів;<br /><br />
• за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, таке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним (хоча у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної екологічної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника цього джерела настає незалежно від наявності його вини);<br /><br />
• за юридичною ознакою – це протиправне діяння, тобто заборонене правовою нормою;<br /><br />
• за наслідками правопорушення породжує виникнення правовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юридичної відповідальності.<br /><br />
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймовірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах. Екологічна протиправність полягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства.<br />
Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відмежувати екологічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в системі правопорушень, полягає в заподіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині).<br /><br />
== '''Склад екологічного правопорушення''' ==<br />
<br />
'''Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи''':<br /><br />
• об'єкт<br /><br />
• об'єктивна сторона<br /><br />
• суб'єкт<br /><br />
• суб'єктивна сторона<br /><br />
<br />
'''Об'єктом екологічного правопорушення є''' ті суспільні відносини, на які воно посягає і яким заподіює шкоду. Розрізняють загальний і спеціальний об'єкт. Загальним об'єктом екологічних правопорушень є екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Екологічний правопорядок визначають як систему принципів і правил, які регулюють взаємодію суспільства і природного середовища в інтересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, здоров'я і благополуччя людей. Загальний об'єкт диференціюється на спеціальні. Спеціальними об'єктами є суспільні відносини по охороні і раціональному лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, і т.д. Іноді ще додається факультативний об'єкт – життя і здоров'я людини.<br /><br />
'''Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками:'''<br />
• протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність);<br />
• шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків;<br />
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.<br /><br />
<br />
'''Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути''' як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб – це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушення, особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річпого віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну – з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов'язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впливає па довкілля.<br /><br />
'''Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення''' виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, причому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана ({юрма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм виражається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, – у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).<br />
== '''Відповідальність за вчинення екологічного правопорушення''' ==<br />
'''Юридична відповідальність за екологічні правопорушення''' — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення.<br /><br />
'''Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення''' — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.<br /><br />
Види дисциплінарних стягнень :<br /><br />
1)догана; 2)звільнення з посади;<br /><br />
'''Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення''' — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.<br /><br />
'''Види адміністративно-правових стягнень є'''<br /><br />
1) штраф;<br />
2) вилучення об’єктів правопорушення;<br />
3) позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;<br />
4) конфіскація знарядь правопорушення;<br />
5) обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об’єктів.<br /><br />
'''Кримінальна відповідальність за екологічні злочини''' — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров’я людей.<br /><br />
'''Види покарання за екологічні злочини є'''<br /><br />
1) виправні роботи;<br />
2) кримінальний штраф;<br />
3) позбавлення волі;<br />
4) конфіскація незаконно добутого, знарядь злочину<br />
5) позбавлення права займати відповідні посади<br /><br />
'''Майнова відповідальність за екологічні злочини''' — це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.<br />
<br />
<br />
[[Категорія: Екологічне право]]</div>Iryna.vasyliv